Рабовласницькi державнi утворення на територiСЧ пiвнiчного причорномор'я
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В»я смертi. Досить детальнi й красномовнi, з рiзноманiтними деталями свiдчення про те, як скiфи ховали своСЧх царiв, наводить Геродот. Як показують розкопки царських курганiв, скiфських царiв ховали у глибоких i складних похоронних спорудженнях. Поруч з царем помiщали вбитих жiнок або наложниць, слуг, рабiв та iн. У Неаполi скiфському поховання царя, поряд з яким знаходилися домовини його наближених i поховання коней, розташовувалося у камяному мавзолеСЧ.
Навколо скiфського царя утворювався апарат державного управлiння. Як i у багатьох iнших народiв, вiн включав до свого складу, з одного боку, найближчих родичiв правителя, а з iншого його особистих слуг, переважно вiйськових. За свiдченням грецького iсторика i географа Страбона (63 р. до н. е. 23 р. н. е.), у II ст. до н. е. скiфи у Криму знаходилися пiд владою Скiлура i його синiв з Палакам на чолi. А синiв у Скiлура було, за одними даними, шiстдесят, за iншими вiсiмдесят, що забезпечувало мiцну пiдтримку владi царя. Цим теж пояснюСФться особлива роль вiйськовоСЧ дружини правителя та воСФначальникiв. Найбiльш впливовi помiчники правителя входили до складу царськоСЧ ради.
Проте виникнення державного апарату не знищило повнiстю колишню родову органiзацiю, СЧСЧ пережитки ще довгий час давали взнаки, особливо у мiiевому управлiннi, де зберiгалися своСЧ старiйшини та вождi.
4. Джерела i норми Скiфського права.
Основним джерелом права у скiфiв був звичай, перетворений вiдповiдно з iнтересами правлячоСЧ верхiвки на звичаСФве право. Скiфи, згiдно з Геродотом, уникали запозичення чужоземних звичаСЧв не тiльки вiд iнших народiв й особливо вiд елеСЧнiв. Скiфська культура протягом усiСФСЧ iсторiСЧ залишалася, безписемною, тому i фiксацiя норм звичаСФвого права не могла бути здiйснена. Поряд iз звичаСФм досить рано зявляСФться й iнше джерело права правила, встановленi царською владою. На великiй територiСЧ СкiфськоСЧ держави збереглися групи населення, якi жили на основi своСЧх законiв. Зберегли, наприклад, своСЧ звичаСЧ племiннi союзи таврiв у Криму, неври, що жили на пiвдень вiд Припятi.
Норми скiфського права захищали приватну власнiсть на худобу, повозки з пересувними житлами, домашнi речi, рабiв. Розкопки поховань свiдчать, що особисту приватну власнiсть у скiфiв становили зброя, знаряддя виробництва, прикраси. Верховна власнiсть на землю належала царю, який встановлював порядок користування пасовищами i землями.
Зобовязальне право регулювало договiрнi вiдносини мiни, дарування, купiвлi-продажу i т. iн. Звичайно договори у скiфiв скрiплювали клятвою, як це робилося, наприклад, при укладеннi договору знаменитого скiфського побратимства. Правова регламентацiя зачiпала й данницькi вiдносини. На практицi вiдмова вiд сплати данини вважалася достатнiм приводом для початку воСФнних дiй, якi супроводжувалися грабуванням майна, крадiжкою худоби, захопленням полонених з наступним перетворенням СЧх у рабiв.
Шлюбно-сiмейне право базувалося на принципах патрiархату. Рахування родоводу велося по чоловiчiй лiнiСЧ. У сiмСЧ панував чоловiк, практикувалося багатоженство. Старша жiнка займала привiлейоване становище. Пiсля смертi чоловiка вдова переходила як майно в спадщину до старшого брата померлого. Нерiвнiсть у сiмСЧ визначалася не тiльки пiдкореним становищем жiнки, але й тим, що старшi сини у випадку одруження одержували частку майна i право на видiл ще за життя глави дому, а молодший з синiв ставав спадкоСФмцем батькiвського господарства.
Найбiльш небезпечними злочинами у скiфiв вважалися злочини проти царя (замах на життя правителя шляхом чаклунства, непокора царському наказу). Злочином була також неправдива клятва богам царського вогнища. Усi названi злочини каралися смертю. Порушення звичаСЧв i вiдступ вiд вiри в богiв також тягли за собою смертну кару винного.
Вiдомi злочини проти власностi (крадiжка, грабiж i т. iн.), проти особи (вбивство, перелюбство, ображання).
Найбiльш поширеними видами покарання були смертна кара, вiдрубання правоСЧ руки, вигнання. Довгий час у скiфiв зберiгалася кровна помста. Можна гадати, що оправи про злочини, якi не зачiпали основ царськоСЧ влади i взагалi iнтересiв держави, розглядалися у порядку здiйснення змагального процесу. Проте з найбiльш небезпечних злочинiв здiйснювався слiдчий процес.
II. ГРЕЦЬКРЖ МРЖСТА-КОЛОНРЖРЗ НА ТЕРИТОРРЖРЗ УКРАРЗНИ,
РЗХ ДЕРЖАВНИЙ УСТРРЖЙ
VIII- V . .. , .
, . , , -&#