Рабовласницькi державнi утворення на територiСЧ пiвнiчного причорномор'я
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
тнСФ царство. Центр держави Атея знаходився на нижньому Днiпрi, де наприкiнцi V ст. до н. е. виникло велике укрiплене поселення Каменське городище. Однак сутичка скiфiв у 339 р. до н. е. з македонським царем Фiлiппом II закiнчилася поразкою i смертю Атея.
Незважаючи на загибель Атея, Скiфське царство збереглося, хоч розмiри його значно зменшилися. Скiфiя залишалася все ще сильною в економiчному i воСФнному вiдношеннях. Як свiдчать писемнi й археологiчнi джерела, царство, створене АтеСФм, iснувало з IV до III ст. до н. е.
Бiльш мiцною була Скiфська держава з центром у Криму, що склалася близько III ст. до н. е. Столицею новоСЧ держави стало мiсто Неаполь скiфський (неподалiк вiд сучасного Сiмферополя) з мiцними мурами, великими зерносховищами, багатими гробницями. Свого розквiту Скiфське царство у Криму досягаСФ у II ст. до н. е. Воно проiснувало аж до другоСЧ половини III ст. н. е. i було знищено готами.
Рiвень господарського життя населення СкiфiСЧ на той час був досить високим. Панiвне становище в економiцi займали орне землеробство i скотарство. Скiфи вирощували рiзнi культури рослин. Скiфи-орачi сiяли хлiб не тiльки для власних потреб, але й на продаж. Орання землi здiйснювалося за допомогою запряженого волами плуга, врожай збирався залiзними серпами, зерно змолочувалось у зернотерках. Величезними стадами худоби i табунами коней володiли скiфи-кочiвники. Значних успiхiв набуло у скiфському суспiльствi також виробництво шкiри, ткацтво i т. iн. РЖнтенсивно розвивалася торгiвля з прибережними грецькими мiстами. Скiфи доставляли сюди хлiб, худобу, хутро, .рабiв та iншi товари, а натомiсть одержували вино, дорогу керамiку, ювелiрнi вироби. У результатi мiж скiфами i греками встановилися мiцнi й широкi торговi звязки.
Успiхи в економiчному розвитку стали основою для росту майновоСЧ нерiвностi й соцiальноСЧ диференцiацiСЧ.
Основи родоплемiнноСЧ структури у скiфському суспiльствi пiдривалися зростанням приватноСЧ власностi, майновою нерiвнiстю, розвитком рабства. У руках iмущих опинялися кращi дiлянки землi, пасовища, величезнi стада худоби, табуни коней, раби. Ще Геродот повiдомляв про скiфських багачiв, якi вважалися найблагороднiшими, що користувалися найбiльшим майном, i про скiфську бiдноту, яка належала до найнижчого походження.
Унаслiдок цього з загальноСЧ маси вiльних землеробiв i скотарiв видiлилася пануюча верхiвка, до якоСЧ належали царська сiмя, вiйськова аристократiя, дружинники, родоплемiнна знать, що зливалася з оточенням правителя, багатi торговцi. Саме у неСЧ зосереджувались основнi багатства, джерела яких були рiзноманiтними. Так, важливим засобом збагачення пануючоСЧ верхiвки залишались, як i ранiше, грабiжницькi воСФннi походи. З часом усе бiльшого значення набувала експлуатацiя вiльних общинникiв, данникiв i рабiв. РЖстотний прибуток приносила й торгiвля, особливо хлiбом, з грецькими мiстами Пiвнiчного Причорноморя.
У скiфiв було, за даними Геродота, багато жерцiв, котрi являли собою вiдособлену соцiальну групу, окремi категорiСЧ якоСЧ займали досить високе становище.
Найбiльш численну верству скiфського суспiльства складали вiльнi общинники. Вони вiдбували вiйськову службу, платили данину, виконували рiзнi повинностi. У тяжкому становищi були скiфi-орачi, якi опинились у данницькiй залежностi вiд степових кочiвникiв.
У Скiфському царствi з центром у Криму основну масу мiського населення становили вiльнi ремiсники i торговцi.
Нижню сходинку соцiальноСЧ градацiСЧ скiфського суспiльства займали раби. Головне джерело рабства у скiфiв вiйськовий полон, пiдкорення сусiднiх народiв. Але у виробництвi рабство не вiдiгравало вирiшальноСЧ ролi, хоч кiлькiсть рабiв у скiфiв була досить значною. Як правило, вони використовувалися у домашньому господарствi, для охорони худоби i т. iн. Дуже часто вони виступали як товар у торгiвлi з грецькими мiстами.
Наочне уявлення про соцiальне розшарування i класову структуру суспiльства скiфiв дають розкопки поховань, особливо грандiозних курганiв скiфськоСЧ знатi, що вiдомi в лiтературi пiд назвою царськi. У таких курганах археологи виявили силу-силенну золота й дорогоцiнностей, дорогу керамiку, багату зброю i т. iн. Рiзкий контраст з царськими курганами складають поховання простих скiфiв пiд невисокими земляними насипами iз скромним набором речей або взагалi без iнвентара.
3. Державний апарат.
Скiфське царство може бути вiднесено до держав рабовласницького типу. За формою правлiння це була одна з рiзновидiв рабовласницькоСЧ монархiСЧ.
Главою СкiфськоСЧ держави був цар. "ада його передавалася у спадщину. Тодi вже склалось уявлення про божественне походження царськоСЧ влади. У рядi випадкiв правитель сам виконував обовязки жерця. Цар також здiйснював судовi функцiСЧ.
Влада царя була дуже великою. Вiн нiчим не був звязаний у проведеннi внутрiшньоСЧ полiтики. Вiдомо, що Атей вирiшував багато рiзних важливих питань, карбував свою монету. "адними правителями Скiфського царства з центром у Криму у IIIII ст. до н. е. були Скiлур i його син Палак, а в II ст. до н. е. Фарзой i РЖнесмей, якi зосереджували у своСЧх руках зовнiшню торгiвлю хлiбом. Самостiйно здiйснювалась скiфськими правителями i зовнiшня полiтика. Так, дипломатичнi переговори Атея з македонським царем Фiлiппом II свiдчили про те, що скiфський цар вiдчував себе не менш могутнiм i сильним, нiж македонський правитель.
Царю вiддавали велику шану як за його життя, так i пiс