Психофізіологічні і біохімічні фактори швидкості
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Зміст
Вступ
Розділ 1. Фізіологічні основи розвитку швидкості
1.1 Загальна характеристика швидкості
1.2 Фактори, що зумовлюють прояв швидкості
1.3 Засоби розвитку та вдосконалення швидкості
1.4 Основи техніки бігу
1.5 Особливості техніки спринтерського бігу
Розділ 2. Вікова динаміка природного розвитку швидкості та її контроль
Розділ 3. Біохімічні фактори швидкості спринтерського бігу
Висновок
Література
Вступ
Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через використання різних форм занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру.
Структура занять з легкої атлетики передбачає їх загальну розвиваючу спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує вирішення завдань розвитку фізичних якостей.
Наукова ідея урахувати фактори взаємодії фізіологічної природи організму людини і особливостей розвитку швидкісних характеристик.
Аспект вплив функціонального стану в залежності від віку, статі і номеру уроку в режимі дня.
Мета роботи полягає в тому, щоб з`ясувати які психофізіологічні фактори лежать в основі розвитку швидкості в спринтерському бігу.
Задачі:
- дати характеристику швидкості як фізичної якості людини;
- охарактризувати фактори та засоби розвитку і вдосконалення швидкості;
- проаналізувати особливості техніки бігу;
- розглянути вікові особливості природного розвитку швидкості;
- виявити особливості біохімічних процесів, які спостерігаються при бігу на короткі дистанції;
Практичне значення: легка атлетика є універсальним видом спорту, що включає велику групу фізичних вправ, які різняться між собою за біохімічними і фізіологічними характеристиками. Найбільш зриме уявлення про біохімічні зміни в організмі можна одержати на прикладі виконання спортсменами легкоатлетичного бігу на різні дистанції, який може служити еталоном для характеристики деяких інших видів фізичних вправ.
Розділ 1. Фізіологічні основи розвитку швидкості
1.1 Загальна характеристика швидкості
Численними дослідженнями встановлено, що швидкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:
швидкість рухових реакцій;
швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;
частоту (темп) необтяжених рухів;
швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.
У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до прояву швидкості в цілісній руховій діяльності, оскільки, наприклад, наявність швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції. Відсутня також кореляція між здатністю швидко бігати та плавати і навіть між ходьбою і бігом, Прямий звязок відзначається лише в тих вправах, які подібні за координацією (стрибок у довжину з розбігу спринт).
Вимоги до швидкості в різних рухових діях не однозначні. Наприклад, у спортивних іграх (теніс, баскетбол) вирішальне значення має стартова швидкість. А в стрибках у довжину швидкість, бігу по дистанції. Коротко охарактеризуємо кожен з названих компонентів швидкості. Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники. Рухова реакція включає:
сприйняття подразника певними рецепторами;
передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;
аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;
передачу сигналу-відповіді до необхідних мязів;
збудження мязових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією.
Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час).
Проста рухова реакція людини це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал).
Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.
Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2-0,3 с, а в добре тренованих коливається в межах 0,1-0,2 с. Він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Проста реакція має широкий діапазон переносу. Люди, які швидше реагують в одних ситуаціях, виявляються прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції. У зворотньому напрямку перенос відсутній.
У процесі рухової діяльності, коли людина взаємодіє з предметами, приладами, партнерами та суперниками, постійно виникає дефіцит часу і простору, тому для її ефективності велике значення має здатність людини правильно і своєчасно реагувати на навколишні подразники. Це складні реагування, які залежать від оперативності точної оцінки ситуації, вибору оптимального рухового рішення та швидкості його реалізації.
В екстремальних умовах рухової діяльності найчастіше зустрічаються реакції на обєкт, що рухається (РОР), та реакції вибору адекватної рухової дії на певні подразники (РВ).
Реакція людини на обєкт, що рухається. Це її здатність якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного обєкта (обєктів) в умовах дефіциту часу та простору [7].
В основі реагування на обєкт, що рухається, лежить уміння постійно утримувати його в полі зору, оцінювати просторові а часові параметри переміщення обєкта та швидко пі?/p>