Психологические истоки эгоизма (Психологічні витоки егоїзму)
Реферат - Психология
Другие рефераты по предмету Психология
” скаже багато хто з вас. Та чи доцільно заперечувати це і шукати те саме “особливе” там, де його немає? Ні, автор буде цілком згоден з вами, проте матиме в запасі одне “але”. Це “але”, власне кажучи, і є тим, заради чого було варто починати цю розмову.
Отже, зробимо таке припущення: егоїзм є основною рушійною силою прогресу людського суспільства, саме егоїзм, а ні що інше, є початком як vis contemplativa так і vis creativa*, саме егоїзмові зобовязано людство всім, чого воно досягло на сьогоднішній день. І не слід поспішати з висновками. Автор
* Спостерігальна сила… творча сила (лат.)
вже немовби чує вигуки про те, що, по-перше, це ганьбить людську гідність, а по-друге ця думка не така вже й нова (згадаймо, наприклад Штірнера або Ніцше).
Одразу ж, з метою попередити всі наступні “по-третє”, “по-четверте” і т.д., скажу: давайте подивимось на проблему егоїзму під особливим кутом, відмінним від ідеологічної програми того ж Ніцше, або поглядів Штірнера, приймаючи до уваги і те, що людська гідність є теж ніщо інше, ніж трансформоване втілення егоїзму в життєву програму людини під впливом зовнішніх умов існування. Давайте подивимось на все аморальне, з чого зітканий на перший погляд егоїзм, не як на саму його сутність, а як на одну з його недосконалих первісних форм.
Щоб пояснити в решті решт те, до чого автор веде мову, не будемо вигадувати щось нове та неймовірне. Навіщо? Для розкриття основної думки з успіхом можна скористатися тією моделлю людської психіки, яку розробив на початку ХХ-го століття Зиґмунд Фрейд. Мається на увазі тріумвірат, компоненти якого різні психічні інстанції, позначені наступними термінами: Id, Ego та Super-Ego. Під Id (або Воно) розуміється найбільш примітивна частина особистості, котра охоплює все генетично первісне, підвладне принципу насолоди і не знаюче нічого про реальність та суспільство. Ця інстанція не визнає ніяких конфліктів та протиріч. Вона з самого свого початку ірраціональна та “аморальна”. Її потребам служить інша інстанція Я (або Ego). Разом з тим Ego слідує принципу реальності ряд механізмів, що дозволяють адаптуватися до потреб середовища. Ego це посередник між стимулами, що йдуть як із середовища, так і з глибин організму. До функцій Ego належить самозбереження організму, відбиття в памяті зовнішніх впливів, уникання небезпеки, контроль над потребами інстинктів (що йдуть від Id). Особливе значення в моделі Фрейда надається Super-Ego, котре є джерелом моральних та релігійних почуттів, контролюючим та караючим фактором. Якщо Id виростає із успадкованого досвіду, а Ego індивідуального, то Super-Ego продукт впливу, що йде від інших людей (батьків, оточуючого соціального середовища). За Фрейдом Super-Ego народжується в ранньому дитинстві і залишається практично незмінним протягом наступних років. Совість, почуття провини це є своєрідні покари, які відчуває на собі Ego, роблячи щось під впливом Id, але на противагу Super-Ego.
Далі спробуємо пристосувати цю систему таким чином, аби з її допомогою можна було б легко пояснити як природу егоїзму, так і його роль в житті людини. По-перше, приймемо до уваги, що Super-Ego може бути “пластичним” (це досить наявний факт, хоча для питання, що вирішується, і не є суттєвим). По-друге, згадаймо про дискретність Ego (це зазначував і сам Фрейд), адже, якщо б “я” було суцільним і неділимим, то яким чином були б можливі такі явища, як рефлексія, самосвідомість та самооцінка? Саме у боротьбі частин власного “я” полягає різноманітність поведінки людини. Дуже часто нам здається неадекватною та незрозумілою власна реакція на фактори зовнішнього середовища, але все дуже просто пояснюється взаємодією протиріч, що живуть всередині нас. Схема, яку автор пропонує на розгляд слухачів, є теж не менш простою:
Наведена вище схема достатньо точно відображує основну думку автора. Звичайно, говорити з приводу того, що ховається за цією схемою, можна і потрібно багато, але в рамках невеликої доповіді зазначимо основні положення провідної ідеї в наступних пунктах:
1) Незважаючи на всю багатогранність людської свідомості автор пропонує розділити людське “я” на дві взаємоповязані, але водночас і досить протилежні частини: Ego примітивне та Ego номінальне (або інтелектуальне).
З самих назв логічно випливає сутність цих понять. Ego примітивне частина людської свідомості, що формується під впливом Id (первісних успадкованих людиною інстинктів) і шукає найефективніших шляхів реалізації основних первісних програм та досягнення задоволення, незважаючи на Super-Ego.
Кажучи просто, це те саме “бісеня”, що так часто говорить в нас. Але лякатися появи якого не варто він частина будь-якої людини, маюча право на існування і, власно кажучи, найважливіша для цього самого існування. Саме Ego примітивне керує людиною в екстремальних умовах, саме прояв Ego примітивного спостерігаємо ми в маленьких дітях, що намагаються всіма доступними їм засобами отримати бажане, не маючи ще й гадки про щось “недобре”, “аморальне”, те, чого не можна робити, бо всі навколо вважатимуть це поганим.
Ego примітивне є втіленням “наказів” первісних інстинктів, яке ми можемо усвідомити, бо наявність самого Id в собі, а також тих процесів, що відбуваються в його межах, людина відчути не здатна (простий приклад “постійна память” в компютері).
Але з роками Ego примітивне відступає перед Ego номінальним (інтелектуальним), що формується з життєвого досвіду. Це частина людської осо?/p>