Психічний стрес у спорті

Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение

Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение

?ес у спорті є предметом досліджень виряджаючи спортивних психологів, і в більшій своїй частині зводиться до рекомендацій з психорегуляції у роботі зі спортсменами конкретного виду спорту.

Спортивна діяльність обовязково жадає від спортсменів високого розвитку великого комплексу психічних процесів і станів, для досягнення успіху в змаганнях.

Всі психічні стани й процеси в спортивній діяльності грають особливо важливу роль і повинні враховуватися в роботі із психологічного підготовці спортсмена перед підготовкою до змагання.

Роль психорегуляції у тренуванню доведена необхідністю мобілізації психічних процесів, необхідних для досягнення успіху в змаганнях. Однак психорегуляція повинна протікати не стихійно механічно підкоряючи собі й часто спотворюючи поводження спортсмена, а під строгим контролем його свідомості .

Для запобігання виникнення в спортсмена стресового стану рекомендується:

  1. виключення надзвичайних зовнішніх подразників, зовнішніх грубих впливів, високих фізичних і психічних навантажень перед стартом;
  2. збалансування домагань спортсмена з його можливостями;
  3. розвиток вольових якостей у спортсменів (упевненості, рішучості, самовладання);
  4. виключення надмірного зовнішнього стимулювання спортсменів перед змаганнями;
  5. підвищення в спортсменів стійкості до стресу;
  6. розвиток вольових якостей (рішучості, упевненості, самовладання);
  7. забезпечення спортсмена перед змаганням необхідною інформацією для прийняття рішень;
  8. формування у спортсменів адекватної самооцінки;
  9. розвиток у спортсменів емоційної стійкості;
  10. збалансування рівня домагань із можливостями спортсмена;
  11. забезпечення страховки при виконанні вправ і емоційної підтримки перед стартом;
  12. запобігання тривожності в осіб зі слабкою нервовою системою;
  13. запобігання агресії в осіб із сильною нервовою системою;
  14. збалансування рівня домагань у спортсмена з його можливостями на даний момент;
  15. зниження емоційної збудливості спортсмена.

Всі рекомендації можуть ще деталізуватися. Однак зовсім очевидно, що рішення кожної з вартих перед спортсменами завдань буде значно ефективніше при комбінуванні засобів впливу.

Надзвичайно важливо рекомендовані прийоми погоджувати з індивідуально-типологічними властивостями нервової системи спортсменів і обовязково під спостереженням лікаря.

 

Література

 

  1. Батурин Н.А. Психологія успіху й невдач у спортивній діяльності . вид.: Психологія в спорті.Омськ. 1998.
  2. Василюк Е.Ф. Психологія переживань. Аналіз критичних ситуацій. М.:Фізкультура й спорт .1984.
  3. Волинкина Г.Ю., Суворован.Ф. Нейрофізиологична структура емоційних станів людини. вид.: Ленінград. 1981.
  4. Вяткина Б.А. Керування психічним стресом у спортивних змаганнях. М.: Фізкультура й спорт. 1981.
  5. Генів Ф.П. Психологічні особливості мобілізаційної готовності спортсмена. М.: Фізкультура й спорт .1971.
  6. Ільїн Е.П. Психологія фізичного виховання. М.: Фізкультура й спорт,1987.
  7. Кретті Б. Психологія в сучасному спорті. М.: Фізкультура й спорт,1978.
  8. Легурський К.Е. Методика психодіагностики в спорті. М.: Фізкультура й спорт .1990.
  9. Психологія : Підручник для інститутів фізичної культури/ За редакцією Рудика П.А. М.: Фізкультура й спорт 1979.
  10. Психологія й сучасний спорт: збірник наукових статей психології спорту соціалістичних країн. М.: Фізкультура й спорт 1973.
  11. Карпова О. П. Екстремальні види спорту як модель адаптації в умовах психоемоційного стресу [Електронний ресурс] // Новини української психіатрії. Харків, 2001. Режим доступу:
  12. Кандидат психологічних наук, доцент В.В. Лукоянов Основні аспекти синтезу психофізичній підготовці в спорті вищих досягнень.- 2007.