Психіатричний прогноз
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
зації не рівнозначна кульової ймовірності. Згодом, іноді через багато поколінь реалізуються самі фантастичні мріяння, а марення психічно хворих стає реальністю. У людському розумі не може виникнути щось досконале нереальне, тому що цей розум є часточкою світу й, тим самим, реальний. Почуття невдачі виникає тоді, коли не виконується те, що повинне було мати більший ступінь імовірності реалізації, коли всупереч очікуванню в черзі не вдається зробити бажану покупку, коли незважаючи на інтенсивну роботу, не досягається бажаний результат через так званих обєктивних, тобто не залежних від нас обставин.
Фрустуюча ситуація в принципі подібна тієї, у якій тварина, позитивно обумовлена на певний стимул, замість їжі одержує після сигналу удар електричним струмом. Це руйнування сформованої структури інтеракції з оточенням, а тим самим - ієрархії ймовірностей, що виробилася в результаті повторюваної активності організму і його оточення в ході життя.
Коли якась людина своїм поводженням порушує згадану ієрархію ймовірностей, коли його вираження особи, модуляція голосу, зміст висловлень, дії й т.д. не погодяться з нашими очікуваннями, тоді він кваліфікується як дивний, дивовижний або ненормальний. Те ж саме можна сказати про світ, що постійно порушує нашу ієрархію ймовірностей: він стає божевільним світом. Він чужий, незрозумілий, іноді відразливе, зухвале почуття відчуження. Подібно тому, як у психічно хворих ми часто натрапляємо на опір (негативізм), їх не можна ніякими аргументами схилити до зміни їхньої позиції або способів поводження й т.д., так і сучасний світ робить нам опір; у нього великий коефіцієнт вязкості. Коли нам треба розвязати якесь питання, щось зробити й т.д., створюється враження, начебто ми рухаємося в смолі. Внаслідок ускладнення соціальних відносин, особливо виробничих відносин, дозвіл якого-небудь, навіть дрібного питання вимагає більших зусиль, які використовуються не на саму справу, а, головним чином, на подолання опору соціального середовища. Цей опір паралізує творчі тенденції, підсилюючи почуття безсилля. Жаль витрачати зусилля, тому що однаково нічого не зміниться. Обєкт, що нашим зусиллям чинить великий опір, викликає агресію, хочеться або його знищити, або від нього віддалитися.
Мода, що панує в цей час у науці, на статистику й багатофакторну етіологію має свою психологічну й соціологічну обумовленість. Почуття причинності породжується діяльністю. - Я дію й спостерігаю ефект своєї дії. Причина полягає в діючому субєкті, а наслідок - в обєкті, що піддається впливу. У взаємодії з оточенням людина виступає то в ролі субєкта, то в ролі обєкта. Почуття загального безсилля, досить характерне для нашої епохи, відбивається й у науковому мисленні. Не можна вже самому змінити своє оточення; зміна залежить від багатьох факторів, часто випадкових, одним із яких є сам субєкт. Індивідуальний порядок виявився заміненим статистичним порядком. Світ, керований статистичними законами, у відчутті індивіда виявляється світом, у якому панують хаос і випадковість, яким неможливо управляти, що вражає непередбаченими подіями. Навіть у найбільш індивідуальному, у художній творчості цінуються в цей час ефекти випадкові. Такий світ не є мій світ, тому що із займенником мій звязане почуття власності й, тим самим, влади. У цьому значенні популярність статистики в науці є вираженням почуття сторонності навколишнього світу.
Список літератури
1. Старовойтенко О.Б. Психологія особистості в парадигмі життєвих відносин. - К., 2003
2. Додонов Б.И. Емоція як цінність. - К., 2004
3. Дилигенский Г.Г. Соціально-політична психологія. - К., 2005
4. Берн Е. Введення в психіатрію й психоаналіз для непосвячених. - К., 2004