Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
»я в значній мірі була підвернена впливу антифашистського руху. У більшості її районів німецька адміністрація існувала лише в районних або окружних центрах, а сільська місцевість була повністю у руках повстанців і частково (на півночі) в руках радянських партизанів. Німці оцінювали південь Поділля як найбільш стабільний район: …на півдні Поділля було мало лісів і тому ситуація там була краща, так що в багатьох районах там ще трималася німецька влада
Генеральний комісар Волинь-Поділля направив кілька донесень про загальну ситуацію у його генеральній окрузі. В одному з них він вказував на те, що менші банди, мабуть, українських націоналістів, почали зявлятися і на Поділлі в районах Ярмолинців і Камянця-Подільського.
Володимир Яцентюк, мешканець с. Крупець Славутського району Хмельницької області попри досліджень видатних істориків свідчить про наявність націоналістичної організації на території Славутського району (це - північ Хмельницької області). Володимир Яцентюк - учасник цього руху, безпосередній свідок тих подій, що відбувалися під час війни на землях Хмельниччини. Його спогади, а також дослідження місцевого журналіста Миколи Руцького були опубліковані в Славутської районній газеті Трудівник Полісся (публікації: Істину не можна спаплюжити, Стрільчику січовий, чого зажурився?, Поки жити, доти й боротися).
За матеріалами цих статей, українське націоналістичне підпілля в Славутському районі почало існувати з перших місяців війни. Місцеві підпільники тримали звязок з оунівцями сусідніх районів Рівненської області. Осідками націоналістичного руху на Славутчині стали села Крупець, Киликиїв.
Організатором Крупецької підпільної групи За Україну був місцевий житель учитель математики Іван Олійник. Він згуртував навколо себе біля 20 односільчан. Спочатку вони проводили агітаційну роботу серед селян, в ході якої провадили у життя ідеї незалежності України - як без німців, так і без більшовиків; спонукали розбирати колгоспну землю, реманент і худобу. Потім їх методи стали більш активними: вони спасали євреїв від розстрілів, молодь - від робіт в Німеччині, повідомляли селян округи про німецькі облави (деякі з них служили в німецькій управі і завжди мали найбільш достовірну інформацію щодо задумів німецької влади). Маючи своїх людей на залізниці підпільники псували німецькі поїзди, збирали для майбутньої боротьби зброю. Внаслідок активної протидії німців націоналістичному рухові Крупецька підпільна організація За Україну перестала існувати у травні 1943 року. Рештки її членів, в основному з військовополонених, пішли, хто в червоні партизани, хто в Червону Армію.
Керівником оунівського підпілля у Киликиєві став А.Гамула. Ще в юнацькі роки він вступив в ряди ОУН на Рівненщині, куди втекла від радянського переслідування заможна родина його батька. С початком війни він повернувся у рідне село разом з похідними групами ОУН. А.Гамула знайшов однодумців і організував в селі молодіжну групу з двох десятків киликиївців. Спочатку вони обєдналися у боївку та таємно проходили бойовий вишкіл. Згодом стали ядром берездівської сотні, у яку влилася молодь з навколишніх сіл. Перша збройна акція відбулася під осінь 1943 року, в ході якої вони роззброїли десяток німців, які втікали з села на Славуту.
Киликиївська боївка розгорнулася в сотню УПА уже на початку 1944 року. До неї влилася молодь багатьох сіл Славутського і Берездівського районів Хмельницької області. З весни 1944 року сотня Юренка(Гамули) розгорнула запеклу боротьбу проти підрозділів Червоної Армії, яка к тому часу повністю зайняла Хмельниччину. Ця боротьба тривала до 1949 року. Якщо у період панування німецько-фашистських окупантів озброєні місцеві націоналістичні підрозділи практично нічого серйозного не робили проти німців, то в післявоєнні часи вони наносили значну шкоду відродженню радянської влади в Славутському районі.
Таким чином, можна сказати, що під час німецької окупації, на території Хмельницької області дії націоналістичних формувань були малоактивні та не наносили значної шкоди загарбникам. Центрами такого руху можна виділити північ (Славутський, Берездівський райони) і південь (Камянець-Подільський, Чеміровецький райони) Хмельницької області. В будь-якому випадку рух опору ОУН-УПА не набув такого широкого розмаху як партизанський рух, організований пробільшовицьким підпіллям.
Висновки
В роки Другої світової війни на теренах Хмельницької області існував антифашистський рух, який був складовою частиною загального Руху опору, що виник на захоплених німцями територіях європейських країн.
Хмельницький рух опору складався з двох основних частин: руху прорадянсько налаштованого населення області і націоналістичного руху.
Керівниками прорадянського руху були активісти, які колись працювали в радянських державних та партійних установах. В радянські часи неодноразово робилися спроби акцентувати увагу на тому, що цей рух був заздалегідь спланований і організовано проведений з перших днів війни. але події, що відбувалися в нашій місцевості (яка вважається радянськими історіографами значним центром партизанської війни), свідчать про те, що цей рух став дійсно організованою боротьбою майже рік по тому, як була окупована північ Хмельницької області.
Боротьба проти загарбників велася як підпільниками, так і партизанськими загонами, які найбільш активно діяли на півночі Хмельницької області. На початку 1944 року партизанський рух набу