Провал внутрішньої і зовнішньої політики російського царизму в роки Першої світової війни. Лютнева 1917 року революція в Росії та її історичне значення
Информация - История
Другие материалы по предмету История
рського гасла - революційного “оборончества”. Лише поступово, по мірі розкриття більшовицькою партією перед трудящимися дійсної зовнішньої політики Тимчасового уряду, маси відходили від партій революційного “оборончества” - меншовиків і есерів.
Тільки одна більшовицька партія повела рішучу боротьбу проти контрреволюційної політики Тимчасового уряду. Однак, щоб повністю оволодіти масами і повсюдно очолити їхню боротьбу, більшовицькій партії необхіден був деякий час.
Перемога буржуазно-демократичної революції дала партії можливість перейти до легальної роботи. В її рядах виявилися великі суперечності. В. І. Ленін і його прибічники в Росії тримали курс на передачу всієї влади в країні в руки Рад, вимагали не виявляти жодної підтримки Тимчасовому уряду. В звязку з цим Ленин ставив перед партією задачу завоювання більшості в Радах. Тільки більшовизовані Ради могли позбавити уряд своєї підтримки і взяти в свої руки всю повноту влади. Але така позиція більшовиків вела їх до протистояння і конфронтації з іншими соціалістичними партіями і групами, поглиблювала розкол соціалістичного фронту.
Деякі же працівники партії, які знаходились в Росії (Каменєв і інші), стояли за підтримку тимчасового уряду і за обєднання з меншовиками. Це послаблювало партію. Приїзд В. І. Леніна в Росію, вироблення їм Квітневих тез призвело до обєднання ідей партій більшовиків на платформі ленінських тез. Це був перехід до курсу на перемогу соціалістичної революції. Успіх нового етапу революції міг бути досягнутий за умови ізоляції мас від меншовиків і есерів, завоюванням більшовиками більшості в Радах.
Боротьба за перемогу соціалістичної революції була основною задачею більшовицької партії.
На початку травня в склад Тимчасового уряду ввійшли представники есерів і меншовиків. Ці партії поділили таким чином відповідальність за управління країною. Уряд став коаліційним.
В цих умовах все більшу силу набирав більшовизм. На першому Всеросійському зїзді робітничих і солдатських депутатів (3 червня 1917 року), що минав в пошуках шляхів компромісу, консолідації, В. І. Ленін заявив, що партія більшовиків готова взяти владу цілком, підверг різкій критиці шлях есеро-меншовистських лідерів Рад на співробітництво з Тимчасовим урядом.
18 червня в Петрограді і інших великих містах пройшли потужні демонстрації під більшовистськими гаслами "Вся влада Радам!", "Геть міністрів-капіталістів!", "Геть війну!".
Широка підтримка більшовицьких гасел була не випадковою. Вона "накопичувалась" поступово і була зумовлена як затягуванням війни, наростанням економічної розрухи, так і енергійною пропагандою більшовиків, що доводили, що доки у влади буржуазія і "угодовські" партії, життєві інтереси робочих, солдат і селян не можуть бути задоволені. Ці події ознаменували собою червневу кризу Тимчасового уряду.
Якщо в квітні криза була розвязана створенням коаліційного уряду, то в червні Тимчасовий уряд бачив своє врятування в наступі на фронті. Уряд і ВЦВК Рад розраховували, що успіх наступу виявить стабілізуючий вплив на революційний процес. Більшовики вели пропаганду проти наступу.
4 липня 1917 року в Петрограді під більшовицькими гаслами відбулася півмільйонна демонстрація, направлена проти Тимчасового уряду. Серед демонстрантів були збройні загони матросів Балтійського флоту і солдат. Уряд примушений був застосувати силу. Після цих подій Петроград був проголошений на військовому стані, деякі військові частини роззброєні і виведені з міста, закрита більшовицька "Правда", був відданий наказ заарештувати В. І. Леніна і ряду керівників більшовиків. 24 липня був сформований новий склад Тимчасового уряду. В нього ввійшли 7 есерів і меншовиків, 4 кадета, 2 члена радикально-демократичної партії і, 2 безпартійних. Премєр-міністром ще 8 липня став Керенський.
Таким Чином двовладдя в країні було фактично ліквідоване. На Чолі уряду і Рад стояли есеро-меншовистські керівники. В цих умовах партія більшовиків зняла гасло "Вся влада Радам!" і взяла курс на збройне захоплення влади. Пятий зїзд РСДРП (б), що проходив в кінці липня-початку серпня підтвердив цю лінію.
Частина вищого військового командування російської армії, прагнучи не припустити подальшого розвитку кризи, навести порядок і відвернути розвал армії, вжила спробу військового перевороту. Його очолив Верховний головнокомандуючий генерал Л. Г. Корнілов. 25 серпня з фронту на Петроград були посунуті війська. За декілька днів, однак, заколот було подавлено. Велику роль в цьому зіграли більшовики. Вони направили агітаторів в корніловські частини, почали створювати збройні загони Червоної гвардії. Слідством корніловського заколоту і його ліквідації став процес більшовизації Рад. З вересня 1917 року керівництво Радами поступово переходило до більшовиків і їхніх прибічників. Вони знову висунули гасло "Вся влада Радам!"
Восени 1917 року соціально-економічна і політична криза в країні досягла своєї межі. Скоротився випуск промислової продукції, видобуток вугілля, зменшилося виробництво чавуну і сталі. Падало сільськогосподарське виробництво. Швидко росло безробіття. Багато промислових підприємств закривались. Населення стало перед загрозою голоду. Ще більш посилилася соціальна напруга в країні. Піднялася хвиля страйкового руху, збільшилося число політичних страйків. Розгортався масовий селянський рух. Відбувалося самочинне захоплення чужої землі. Армія виходила з