Проблеми стратегії розвитку системи регіонального управління на проектних засадах
Статья - Менеджмент
Другие статьи по предмету Менеджмент
ПРОБЛЕМИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НА ПРОЕКТНИХ ЗАСАДАХ
О.М. Шор
У вітчизняному бутті тривалий історичний період відповідальність за визначення образу майбутнього та шляхів його досягнення брала на себе правляча партія та держава. Комуністична партія, яка захопила всі владні позиції в державі, через органи центрального державного управління навязала свою волю мільйонам людей багатьох народів на величезній території стосовно напрямків і цілей розвитку від масштабів і темпів діяльності окремих підприємств та галузей економіки до здійснення нових регіональних проектів розвитку. Під прикриттям ідеї загальнонародного інтересу, а фактично кулуарно, субєктивно і безконтрольно, як це стало зрозуміло у наш час, централізована система використовувала астрономічні кошти і ресурсні можливості гігантської господарської системи для досягнення малозрозумілих широким верствам населення цілей розвитку. Як наслідок, сучасному поколінню у спадщину залишилося багато незрозумілих, недоцільних і загрозливих підприємств і проектів, які несуть шкоду інтересам жителів регіонів і негативно сприймаються у суспільстві. З переходом до ринкової економіки державні органи управління втратили свої монопольні позиції у формуванні регіональних цілей розвитку.
Ініціатива, тягар турбот і відповідальність все більше перекладається на підприємницькі кола і регіональні органи влади. Тому діяльність регіональних органів влади обєктивно потребує радикальної трансформації з управлінських структур, головним завданням яких було забезпечення виконання рішень державних органів управління, до органів управління, головною задачею яких, повинно бути формування образу майбутнього своєї території. У звязку з цим, наукові розвідки у даному спрямуванні обєктивно актуальні.
Мета даної публікації проаналізувати коло проблем стратегії трансформації та розвитку регіональних органів управління у напрямку побудови їх роботи на проектних принципах діяльності. Матеріали публікації будуть цікавими практичним робітникам органів регіонального управління, науковцям, що працюють над проблемами управління, викладачам навчальних закладів, що викладають навчальні дисципліни управлінського спрямування, студентам і магістрам, що навчаються за менеджерськими спеціальностями.
Філософи, які вивчають й осмислюють сучасність, стверджують, що методологічний ландшафт сучасного періоду розвитку цивілізації визначають дві генеральні тенденції: майбутньотворення та конструктивізація, що позначається зближенням теоретичних і практичних аспектів діяльності, розкриттям процедурно-технологічних потенцій теорій та модельно-інформаційних здатностей практики. Досвід людства з майбутньотворення та конструювання свідчить, що здійснення актів переходу від теорії до практики, від минулого до майбутнього, від потенційного до актуального, від природного до штучного потребує діяльності особливого типу. Такою діяльністю є проектування та його головне концептуальне завдання проект. Сучасна наука, підприємницька і соціальна практика, культура все більше базуються на проекті. У науковому мисленні міркування субєкта про обєкт завжди приймає форму проекту. Проектування все більше стає найважливішою характеристикою інженерної, соціологічної та художньої свідомості, основним змістом дизайну, організації матеріального середовища людини. Висуваються навіть ідеї про проективний стан культури в цілому, про здійснення у проектній мові найвизначніших задумів цивілізації. Наукова сила проектів стала альтернативою утопічних програм та прогностичних ілюзій, які стали справжнім лихом XX сторіччя й обумовили даремні витрати людських і матеріальних ресурсів [1, с.134-147].
Діяльність регіональних органів управління є яскравим прикладом сполучення технічних, соціальних і художніх складових, метою яких є задачі організації матеріального і духовного середовищ людини. Тому для такої діяльності проектні підходи будуть природними і доцільними. Тобто напрям їх трансформації та стратегічного розвитку відомий. На жаль, проектний підхід це не вітчизняне надбання, а досвід розвинених країн. У вітчизняній управлінській практиці ще традиційно домінують ієрархічні функціональні підходи, що були актуальні у часи Тейлора і Форда. В напрямку осмислення і використання сучасних управлінських підходів до діяльності вітчизняних органів регіонального управління доцільно проаналізувати ряд теоретико-методологічних проблем, що очікуються на даному шляху.
Насамперед необхідно звернути увагу на те, що серед великої кількості прогнозів майбутнього необхідно звернути увагу на один прогноз, який безпосередньо повязаний з проектною діяльністю, як з особливою технологією управління. Ще на початку 90-х років XX сторіччя американський дослідник Том Пітерс так передбачав майбутнє: "У найближчому майбутньому переважна частина роботи, що виконується у світі буде мати відношення до розумової праці, якою на напівпостійній основі займатимуться невеликі групи фахівців, спрямованих на реалізацію конкретних проектів. Кожна така група стане своєрідним автономним підприємницьким центром з певними можливостями. Постійне спрямування на високу швидкість роботи та гнучкість у таких групах безперечно призведе до повног