Проблеми стратегії розвитку системи регіонального управління на проектних засадах
Статья - Менеджмент
Другие статьи по предмету Менеджмент
о вимирання ієрархічних управлінських структур, на яких виховувалися наші попередники та ми" [2, с. 60].
Даний прогноз прямо передбачає кількісне та якісне розповсюдження проектного управління (менеджменту), що підкреслює важливість та актуальність даного дослідження. Але стосовно повного вимирання ієрархічних управлінських структур. Чи не застосував автор даного прогнозу прийом свідомої гіперболізації та драматизації ситуації? Замислимося над цим.
Відомо, що будь-яка діяльність, у залежності від визначених цілей, обєктивно має два можливих варіанта свого здійснення-операційний та проектний характер діяльності. Уникаючи глибоких теоретичних та філософських узагальнень їх сутність коротко може бути визначена наступним чином.
Операційна діяльність це здійснення систематично повторювальних дій, повязаних з тиражуванням попередньо розроблених або створених зразків продуктів, послуг, управлінських і організаційних дій, тощо. Саме такий характер діяльності покладено в основу функціонування більшості підприємств, організацій і зокрема діяльності їх підрозділів і служб, окремих виконавців, фахівців. Одні виконують систематично повторювальні дії із забезпечення організації всім необхідним, інші - безпосередньо здійснюють процеси тиражування товарів, треті ведуть щоденні функції обліку, адміністрування або контролю. Тейлор і Генрі Форд зуміли надати основам організації операційної діяльності науковий характер. Проблеми раціональної її організації протягом XX сторіччя були одними з найпопулярніших тем наукових публікацій.
Сутність проектної діяльності є зовсім іншою. Це здійснення дій, повязаних з процесами розробки нових товарів, зі створення або трансформаціями систем їх тиражування та збуту, підготовка і проведення складних суспільних заходів (спортивних, культурних, політичних). Характерними особливостями подібних процесів є одноразовість, ексклюзивність, невизначеність, відсутність стереотипів дій, що природно ускладнює процеси управління. Саме подібні процеси вимагають значної частки грошових коштів, які звично асоціюються з поняттям інвестицій, хоча в багатьох джерелах це не підкреслюється. Реально поняття "інвестиційна діяльність" і "проектна діяльність" багато в чому співпадають.
Розглянуті види діяльності є взаємообумовленими. Будь-яка операційна діяльність упереджується процесами проектного характеру. Але, якщо у часи Форда безумовно домінували операційні процеси, то зараз і в теорії і на практиці все більше значення набувають проектні процеси. Проектна діяльність поступово перетворюється в основний чинник ефективності та все більше стає чинником виживання. Для того, щоб просто існувати у динамічному й агресивному ринковому середовищі господарники вимушені все більше зусиль і коштів витрачати на проектні процеси. Як наслідок баланс важливості усе частіше перерозподіляється на користь проектної діяльності, а обговоренню її проблем все більша увага приділяється на сторінках наукових та практичних видань. Саме ці обєктивні реалії і лежать в основі прогнозу, що розглядається. Безперечно, що підприємницька, господарська і управлінська діяльності будуть розвиватися саме так.
Але із твердженням прогнозу про "повне відмирання ієрархічних управлінських структур" погодитись важко. Можливо за ним стоїть не більше ніж субєктивне бачення автором прогнозу картини майбутнього. На наш погляд, мова може вестись про їх суттєву трансформацію, а не повне зникнення. Занадто вже гармонійно ієрархічні управлінську структури відповідають сутності операційної діяльності, а вона залишиться у будь-якому випадку. Так, за важливістю операційна діяльність відійшла на другий план, але за сутністю залишається основною метою існування підприємств і організацій. Інакше логіка господарської діяльності зведеться до перетворень заради перетворень.
Більше того, у противагу стосовно того, що роль і масштаби операційної діяльності зменшуються на користь проектних процесів, можна привести приклади свідомих зусиль та дій, спрямованих на її посилення. Так, для прикладу візьмемо актуальну сучасну проблему, як явища глобалізації. У літературі, рухома сила процесів глобалізації пояснюється банальною економічною доцільністю витрати на розробку нових видів продуктів та послуг стали настільки суттєвими для конкурентів, що вони прийшли до логічного рішення про доцільність не розорювати один одного, а поєднувати зусилля і разом нести тягар витрат, повязаних з проектною діяльністю. При цьому, колишні конкуренти не лише отримують економію на інвестиційних витратах,але й свідомо збільшують масштаби своєї операційної діяльності, що у кінцевому підсумку веде до економії на операційних витратах, яка може бути значно вагоміша, ніж економія інвестиційних витрат Отже твердження про безмежне зростання проектного характеру діяльності не настільки категоричне, як це наводиться у прогнозі, що аналізується.
Даний прогноз примушує осмислити ще один цікавий аспект. Приводом виступає твердження про те, що у майбутньому ділова активність переважно здійснюватиметься у певних "підприємницьких центрах", які будуть являти собою "невеликі групи фахівців, спрямованих на реалізацію конкретних проектів". З контексту прогнозу виходить, що подібні центри повинні бути як центрами витрат, так і центрами прибутку, тобто мають бути самостійними субєктами діяльності. Разом з тим, спрямованість на конкр?/p>