Проблеми правозастосовноi дСЦяльностСЦ у сферСЦ фСЦктивного СЦ прихованого банкрутства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Проблеми правозастосовноi дСЦяльностСЦ у сферСЦ фСЦктивного СЦ прихованого банкрутства
ЗмСЦст
Вступ
Проблеми правозастосовноi дСЦяльностСЦ у сферСЦ фСЦктивного СЦ прихованого банкрутства
Висновки
ВикористанСЦ матерСЦали
Вступ
Формування економСЦки Украiни в напрямСЦ ринкових вСЦдносин та стрСЦмкий розвиток свСЦтових процесСЦв глобалСЦзацСЦi сприяли виникненню нових функцСЦй держави, у тому числСЦ щодо захисту усСЦх субСФктСЦв права власностСЦ й господарювання. Зявилися ранСЦше не вСЦдомСЦ украiнському суспСЦльству правовСЦ СЦнститути, що регулюють правовСЦдносини в цСЦй сферСЦ. Одним СЦз таких став СЦнститут банкрутства. За своСФю суттю банкрутство як цивСЦльно-правова категорСЦя СФ невСЦдСФмною частиною ринковоi економСЦки, природним процесом конкурентноi боротьби.
У процесСЦ банкрутства набули поширення порушення законодавства, що його регулюСФ, факти фСЦктивного банкрутства, доведення до банкрутства та вчинення незаконних дСЦй у разСЦ банкрутства, що й визначаСФ актуальнСЦсть цСЦСФi проблеми.
Мета роботи зробити аналСЦз проблем правозастосовноi дСЦяльностСЦ у сферСЦ фСЦктивного СЦ прихованого банкрутства.
Проблеми правозастосовноi дСЦяльностСЦ у сферСЦ фСЦктивного СЦ прихованого банкрутства
Державна статистика свСЦдчить, що з часу набрання чинностСЦ Закону Украiни Про банкрутство (1992 р.) через процедуру банкрутства пройшло понад 80 тис. пСЦдприСФмств.
АналСЦз чинникСЦв, що сприяли збСЦльшенню кСЦлькостСЦ банкрутств субСФктСЦв господарювання, свСЦдчить, що до головних причин, якСЦ призвели до збСЦльшення в УкраiнСЦ кСЦлькостСЦ фСЦнансово неспроможних пСЦдприСФмств, можна вСЦднести такСЦ: кризовСЦ явища в економСЦцСЦ краiни; СЦнфляцСЦю; загальне падСЦння обсягСЦв виробництва; кризу неплатежСЦв СЦ, як наслСЦдок, СЦснування значноi взаСФмозаборгованостСЦ; недолСЦки в приватизацСЦi; зростання масштабСЦв тСЦньовоi економСЦки; недосконалСЦсть законодавства у галузСЦ господарського права СЦ податковоi полСЦтики та неефективний фСЦнансовий менеджмент; затримку в здСЦйсненнСЦ реальних економСЦчних реформ; прагнення кримСЦнальних елементСЦв використовувати цей СЦнститут для прикриття кримСЦнально караних дСЦй, коли факт заподСЦяння матерСЦальноi шкоди в результатСЦ господарських операцСЦй заперечувати неможливо та СЦн.
Починаючи з 1999 p., кСЦлькСЦсть справ про банкрутство почала зменшуватися. Цьому певною мСЦрою сприяла змСЦна у законодавствСЦ, а саме: прийняття у новСЦй редакцСЦi Закону Украiни Про вСЦдновлення платоспроможностСЦ боржника або визнання його банкрутом, який кардинально змСЦнив процедуру банкрутства. Цим Законом були змСЦненСЦ пСЦдстави для порушення справи про банкрутство; строки провадження справи; визначено судовСЦ процедури, якСЦ застосовуються до боржника; передбачена участь у справСЦ арбСЦтражного керуючого та СЦн.
Але в УкраiнСЦ, як СЦ ранСЦше, продовжують мати мСЦсце факти банкрутства. Неплатоспроможними стають як малСЦ, так СЦ великСЦ пСЦдприСФмства. Переважну бСЦльшСЦсть iх умисно доводять до банкрутства СЦ вирученСЦ вСЦд цСЦСФi процедури кошти не надходять до бюджету Украiни. НинСЦ за формальними ознаками банкрутами можна визнати 40 % украiнських пСЦдприСФмств, оскСЦльки за офСЦцСЦйними даними вони працюють збитково [1,с. 139-140].
ОднСЦСФю з причин такого стану СФ неврегульованСЦсть законодавства. Закон Украiни Про вСЦдновлення платоспроможностСЦ боржника або визнання його банкрутом мСЦстить ряд суперечностей, якСЦ ускладнюють провадження у справах. Наприклад, в окремих його статтях наводяться рСЦзнСЦ визначення ознак неплатоспроможностСЦ. Починаючи з того, що такою ознакою СФ лише неспроможнСЦсть пСЦдприСФмства розрахуватись СЦз боргами в якийсь конкретний момент, СЦ закСЦнчуючи тим станом, коли вже СФ пСЦдстави для порушення справи про банкрутство, тобто коли неплатоспроможного пСЦдприСФмця вже можна визнати боржником на законних пСЦдставах. У ЗаконСЦ зазначено, що вСЦдновлена платоспроможнСЦсть вважаСФться такою, коли вСЦдсутнСЦ ознаки банкрутства. Поняття банкрутства визначаСФться як неплатоспроможнСЦсть боржника, що може бути вСЦдновлена лише через лСЦквСЦдацСЦйну процедуру. Таким чином, маСФмо три рСЦзнСЦ визначення неплатоспроможностСЦ.
Про наявнСЦсть серйозних проблем у сферСЦ правовСЦдносин, зростання кСЦлькостСЦ порушень законодавства свСЦдчить СЦ практика роботи правоохоронних та контролюючих органСЦв. У 2003 р. СЦз закСЦнчених провадженням справ про банкрутство господарськими судами лише по 35,5 % справ були винесенСЦ окремСЦ ухвали або направленСЦ повСЦдомлення органам прокуратури та внутрСЦшнСЦх справ про порушення чинного законодавства СЦ недолСЦки у господарськСЦй дСЦяльностСЦ. ТакСЦ злочини СФ досить поширеними, однак кримСЦнальнСЦ справи цСЦСФi категорСЦi порушуються лише в поодиноких випадках. З часу доповнення КримСЦнального кодексу Украiни (1994 р.) статтями, якСЦ передбачають вСЦдповСЦдальнСЦсть за банкрутство, зафСЦксованСЦ лише поодинокСЦ прецеденти притягнення осСЦб до кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ за фСЦктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконнСЦ дСЦi у разСЦ банкрутства [2]. Проведений аналСЦз свСЦдчить, що справи щодо цих злочинСЦв до суду майже не доходять СЦ закриваються на стадСЦi досудового слСЦдства. За фСЦктивне банкрутство, починаючи з 2000 p., засуджено (за вироками, якСЦ набрали чинностСЦ) лише чотири особи, а за доведення до банкрутства (ст. 219 КК Украiни) не засуджено жодноi.
Основна причина цього полягаСФ не лише в тому, що вСЦдповСЦдальнСЦсть за iх