Проблема формування індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?нання учнями домашнього завдання? Ні ТакНі Ні 31. Ви завжди вимагаєте чіткого дотримання дисципліни на уроці? Ні ТакНі Так32. Вас відволікає "робочий шум" на уроці? Ні ТакНі Так33. Ви часто аналізуєте свою діяльність на уроці? Ні ТакНі Так
Примітка: найбільша кількість відповідей "Так" в одному зі стовпчиків свідчить із певною часткою ймовірності про перевагу у вчителя стилю, названого в цьому стовпчику.
В основу розрізнення стилю в праці вчителя були покладені наступні підстави: змістовні характеристики стилю (переважна орієнтація вчителі на процес або результат своєї праці, розгортання вчителем орієнтовного й контрольно-оцінного етапів у своїй роботі); динамічні характеристики стилю (гнучкість, стійкість, переключаємість і ін); результативність (рівень знання й навичок навчання у школярів, а також інтерес учнів до предмета). На основі цього був виділений ряд індивідуальних стилів, описаних нижче.
Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС). Вчителів з ЕІС відрізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий учитель будує логічно, цікаво, однак у процесі пояснення в нього часто відсутній зворотний звязок з учнями. Під час опитування вчитель із ЕІС звертається до великої кількості учнів, в основному сильних, які його цікавлять, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекає, коли вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу. Для відпрацьовування на уроці він вибирає найцікавіший матеріал; менш цікавий матеріал, хоча й важливий, він залишає для самостійного розбору учнями. У діяльності вчителя з ЕІС недостатньо представлене закріплення й повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Вчитель з ЕІС відрізняється високою оперативністтю, використанням великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлення учнів. Для вчителя з ЕІС характерна інтуїтивність, яка проявляється в частому невмінні проаналізувати особливості й результативність своєї діяльності на уроці.
Емоційно-методичний стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерна орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлексивностью. Орієнтуючись як на процес, так і на результати навчання, такий учитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно стежить за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), у його діяльності постійно представлені закріплення й повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Такого вчителя відрізняє висока оперативність, він часто міняє види робіт на уроці, практикує колективне обговорення. Використовуючи настільки ж багатий арсенал методичних прийомів при відпрацьовуванні навчального матеріалу, що й учитель із ЕІС, на відміну від останнього прагне активізувати дітей не зовнішньою розважальністю, а міцно зацікавити особливостями самого предмета.
Міркувально-імпровізаційний стиль (МІС). Для вчителя з МІС характерна орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу. У порівнянні із учителями емоційних стилів, учитель із МІС проявляє меншу винахідливість у підборі й варіюванні методів навчання, не завжди здатний забезпечити високий темп роботи, рідше практикує колективні обговорення, відносний час спонтанного мовлення його учнів під час уроку в нього менший, ніж у вчителя з емоційним стилем. Учитель із МІС менше говорить сам, особливо під час опитування, воліючи впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень і т.д.), даючи можливість, тим, хто відповідає детально оформити відповідь.
Міркувально-методичний стиль (ММС). Орієнтуючись переважно на результати навчання й адекватно плануючи навчально-виховний процес, учитель із ММС проявляє консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність закріплення, повторення навчального матеріалу, контролю знань учнів) сполучається з малим, стандартним набором використовуваних методів навчання, перевагою репродуктивної діяльності учнів, рідким проведенням колективних обговорень. У процесі опитування вчитель із ММС звертається до невеликого числа учнів, даючи кожному багато часу на відповідь, особливу увагу приділяючи слабким учням. Для вчителя із ММС характерна в цілому рефлексивність.
Список використаної літератури
- Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. - 336 с.;
- Абульханова-Славская К.А. Личностные типы мышления // Когнитив психология. - М.: Наука, 1986. - С.154 - 178;
- Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983. - 272 с.;
- Бодалев А.А. Психологические условия педагогического общения // Психология педагогического общения / Сб. научных трудов. - Кировоград: КГПИ, 1991. - Т.1. - С.4 - 14;
- Веригина Н.А. Владение индивидуальным стилем педагогической деятельности как условие успешной социальной работы будущего педагога с детьми. // Вестник Бурятского университета. Сер.15: Социальная работа. - Вып.2. - Улан-Удэ: Изд-во БГУ, 2006. - С.243-250;
- Веригина Н.А. Основы педагогического мастерства: учеб. - метод. пособие. - Чита: Изд-во ЗабГПУ, 2005. - 203 с.;
- Веригина Н.А. Развитие личностных качеств б