Проблема людини в фСЦлософСЦi Стародавньоi РЖндСЦi СЦ Китаю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?i. Все це склалося на рСЦвнСЦ давньокитайськоi фСЦлософСЦi.
ВСЦльно СЦ творчо в Давньому Китаi СЦснувало шСЦсть фСЦлософських шкСЦл:конфуцСЦанство, моiзм, легСЦзм, даосизм, школа натурфСЦлософСЦв, школа СЦмен. При цьому у бСЦльшостСЦ шкСЦл превалювала практична фСЦлософСЦя, повязана з проблемами житейськоi мудростСЦ, моральностСЦ, управлСЦння. Родоначальником китайськоi фСЦлософСЦi вважаСФться Кун фу-цзи (КонфуцСЦй у СФвропейськСЦй традицСЦi), який жив у 551-479 рр. до н.е. Народився КонфуцСЦй у родинСЦ правителя одного з повСЦтСЦв другорядного царства Лу, роду знатного, але збСЦднСЦлого. Тому з дитинства вСЦн терпСЦв багато поневСЦрянь, змушений бути пастухом, сторожем, лише з 15 рокСЦв звернувся до навчання. Свою школу заснував в 50 рокСЦв. КонфуцСЦй мав багато учнСЦв, якСЦ записали думки СЦ свого вчителя, СЦ власнСЦ. Так виник головний твСЦр конфуцСЦанства - книга "Лунь Юй" ("БесСЦди СЦ вислови") носила яскраво виражений етично-гуманСЦстичний характер. Головним поняттям цього комплексу стають благопристойнСЦсть людини, ii гуманнСЦсть, почуття вСЦдповСЦдальностСЦ, вСЦрнСЦсть та вСЦдданСЦсть. Цю книгу кожний освСЦчений китаСФць вчив на память ще в дитинствСЦ, нею керувався все життя. Сам КонфуцСЦй схиляв голову перед давниною СЦ перед давнСЦми книгами.
В центрСЦ уваги конфуцСЦанства взаСФмовСЦдносини мСЦж людьми, проблема виховання. КонфуцСЦй, як соцСЦальний реформатор, був незадоволений СЦснуючим, але СЦдеали його не в майбутньому, а в минулому. Культ минулого - характерна риса всього давньокитайського свСЦтогляду. "Виправлення СЦмен" ("чжен мСЦн") - кульмСЦнацСЦя конфуцСЦанського культу минулого. Визнаючи, що все змСЦнюСФться, тим бСЦльше треба перейматись тим, щоб в суспСЦльствСЦ все залишалося незмСЦнним. Тому конфуцСЦанське "виправлення СЦмен" СФ спробою привести речСЦ у вСЦдповСЦднСЦсть до iх минулого значення. В етицСЦ КонфуцСЦй дотримуСФться вчення про "золоту середину". Моральним заповСЦдям слСЦдуСФ СЦдеальна людина ("благородний муж"). Ключем до управлСЦння народом СФ моральний приклад вищестоящих нижчестоящим. Подальший розвиток конфуцСЦанства повязаний з СЦменами його учнСЦв -Мен-цзи(372-289 рр. до н.е.) СЦСюнь-цзи(бл. 387-? рр. до н.е.).
Мен-цзипро добру природу людини, СЦ Сюнь-цзи - про злу природу людини (СЦдею, яку потСЦм використали представники школи "фа-цзя" (законники) СЦ спрямували проти самого конфуцСЦанства).
Засновником школи даосСЦв, однСЦСФi з найбСЦльш фСЦлософських шкСЦл Давнього Китаю, був Лао-цзи, старший сучасник КонфуцСЦя. Але чому ж фСЦлософСЦя Китаю починаСФться з конфуцСЦанства? Адже даосизм серйозно займаСФться питанням обСФктивноi картини свСЦту в його абстрактно-фСЦлософському аспектСЦ, СЦ в цьому його найбСЦльша цСЦннСЦсть. Справа в тому, що СЦснуСФ обгрунтована думка багатьох вчених, що головна книга даосСЦв "Даодецзин" написана не Лао-цзи (напСЦвлегендарною особистСЦстю), а значно пСЦзнСЦше, тобто не ранСЦше 4 ст. до н.е.; або ж Лао-цзи жив значно пСЦзнСЦше.
На вСЦдмСЦну вСЦд конфуцСЦанства в даосизмСЦ природа, космос СЦ людина пСЦдпорядкованСЦ не волСЦ неба, а свСЦтовому закону "Дао". Даоси вчили, що СЦснуСФ пСЦдпорядкованСЦсть усСЦСФi життСФдСЦяльностСЦ людини закону "Дао", неможливСЦсть дСЦяти проти нього. "Дао" - це основа спСЦльностСЦ людини СЦ оточуючого ii свСЦту.
Даосизм серйозно займаСФться питанням обСФктивноi картини свСЦту в його абстрактно-фСЦлософському категорСЦальному аспектСЦ - Проблемами буття, небуття, становлення, СФдиного СЦ т.п., стоять на першому мСЦсцСЦ, а вже з них роблять висновки вСЦдносно людського суспСЦльства СЦ людини в його системСЦ.Дао виступаСФ СЦ як першоначало, СЦ як першооснова, СЦ як всеобСФмлючий закон свСЦтобудови.
ПодвСЦйнСЦсть "дао" полягаСФ в тому, що даоси розрСЦзняли безСЦменне (постСЦйне) "дао" СЦ "дао", надСЦлене СЦмям. Небуття первинне, це СЦ СФ "дао", що не маСФ СЦмя. Адже, назвавши його, ми його обмежуСФмо, перетворюСФмо його на буття (у звязку з чим першому дао можна дати тСЦльки запереченСЦ характеристики: безтСЦлесне, туманне, пусте; а друге "дао" ототожнюСФться з небом СЦ землею, що породжено першим "дао"). На рСЦвнСЦ речей дао супроводжуСФться "де", тому трактат називаСФться "Книга про дао СЦ де". ГармонСЦя речей полягаСФ в тому, що вони заключають в собСЦ протилежне - "СЦнь" (темне, важке, жСЦноче) та "ян" (свСЦтле, легке, чоловСЦче).
Двом "дао" вСЦдповСЦдаСФ два види знання. Знання безСЦменного "дао" маСФ присмак мСЦстики, СЦ полягаСФ в мовчаннСЦ. Таке знання доступне не всСЦм людям, а лише досконало мудрим. Другий вид знання вСЦдноситься до свСЦту речей, який, в свою чергу, спираСФться на "дао", надСЦлене СЦмям. Проте обидва види знання тСЦсно повязанСЦ мСЦж собою. В етицСЦ протистоять конфуцСЦанцям. Адже етичний СЦдеал даосСЦв - досконало мудрий - маСФ зовсСЦм СЦншСЦ цСЦнностСЦ, нСЦж конфуцСЦанський "благородний муж". Даоси вважають, що конфуцСЦанська ""взаСФмнСЦсть" СФ не просто вимогою поважати СЦншу людину, як самого себе, а бСЦльше обмСЦн послугами, надСЦю на воздаяння. Навпаки, головна якСЦсть мудрого - переможне недСЦяння. ДоречСЦ, як вища форма поведСЦнки - принцип недСЦяння - покладений в основу даоськоi концепцСЦi управлСЦння: досконало мудрий правитель той, який дозволяСФ всьому СЦти своiм природним шляхом СЦ нСЦ вСЦ що не втручаСФться.
Також даоси засуджують вСЦйни, адже шлях "дао" - шлях миру. ПСЦзнСЦше даосизм перетворився у релСЦгСЦю - в систему забобонСЦв СЦ чаклунства, що мала вельми мало спСЦльного з первинним фСЦлософським даосизмом. Щодо законникСЦв, треба звернути увагу на традицСЦю СЦ новаторство представникСЦв цСЦСФi школи, адже злет легСЦзму припадаСФ на правлСЦння СЦмперСЦi
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение