Geum.ru


Проблема людини в фСЦлософСЦi Стародавньоi РЖндСЦi СЦ Китаю

Информация - Философия

Другие материалы по предмету Философия



старого чи мертвого, то стане монахом аскетом. Щоб запобСЦгти цьому, батько створив для сина штучну обстановку, СЦ ССЦддахарта не знав стражденного життя. Та одного разу вСЦн зустрСЦв хворого, старого, покСЦйника СЦ монаха аскета, СЦ це так вразило царевича, що вСЦн втСЦк з дому, став самСЦтником, багато подорожував, багато винСЦс страждань, але СЦстину не знайшов. ТодСЦ вСЦн сСЦв пСЦд дерево СЦ вирСЦшив не сходити з мСЦсця, поки йому не вСЦдкриСФться головна правда про життя. На четвертий день на нього зСЦйшло просвСЦтлення, вСЦн став "Буддою", тобто "просвСЦтленим".

НайбСЦльш повнСЦ данСЦ про раннСЦй буддизм знаходяться у збСЦрцСЦ ранньобуддистських текстСЦв, якСЦ називаються "ТСЦпСЦтака" на мовСЦ палСЦ, або "ТрипСЦтака" на санскритСЦ, що означаСФ "Три корзини"" РЖнша назва цих текстСЦв - палСЦйський (або буддистський) Канон. Цей Канон складений на ЦейлонСЦ у З ст. до н.е. й маСФ три частини:ВСЦная-пСЦтака, Сутта-пСЦтака СЦ АбхСЦдхамма-пСЦтака. НайцСЦкавСЦша СЦз них Сутта-пСЦтака, що включаСФ в себе шедеври буддСЦйськоi прози СЦ поезСЦi. Що стосуСФться "просвСЦтлення" Будди, то, можливо, на нього "зСЦйшли" чотири "благородних СЦстини":

  1. життя СФ страждання;
  2. про походження страждання;
  3. страждання маСФ причину;
  4. СЦснуСФ шлях звСЦльнення вСЦд страждання (так званий "восьмеричний шлях").

На кСЦнцСЦ цього шляху людина досягаСФ стану повноi незворушностСЦ СЦ байдужостСЦ. Цей стан Будда назвав НСЦрваною, по сутСЦ, СФ видозмСЦненим поняттям мокшСЦ. Але нСЦрвана досягаСФться ще при життСЦ, СЦ той, хто досяг ii, називаСФться архатом. Та поступово нСЦрвана онтологСЦзуСФться, перетворюючись СЦз стану людини на стан свСЦтобудови. Ще пСЦзнСЦше, у 3 ст. до н.е. буддизм був прийнятий царем Ашокою як офСЦцСЦйна СЦдеологСЦя РЖндСЦi перСЦоду Мауря, поступово перетворюючись у релСЦгСЦю.

Третьою неортодоксальною школою давньоСЦндСЦйськоi фСЦлософСЦi була матерСЦалСЦстична школа чарвака-локаята. Вона заперечуСФ авторитет Вед, не вСЦрить в життя пСЦсля смертСЦ, вСЦдхиляСФ (спростовуСФ) СЦснування бога. Чарваки зводили все суще до чотирьох першоначал - землСЦ, води, повСЦтря СЦ вогню; СЦз комбСЦнацСЦi яких СЦ складаСФться все суще в свСЦтСЦ. СвСЦдомСЦсть виникаСФ СЦз певним чином поСФднаних мСЦж собою першоелементСЦв, що утворюють живе тСЦло. Сенс життя - у щастСЦ, яке розумСЦють як насолоду. Вони визнають, що насолода повязана СЦз стражданнями, але людина може зробити iх мСЦнСЦмальними. В теорСЦi пСЦзнання чарваки дотримувалися сенсуалСЦстичних поглядСЦв, виводили все знання СЦз вСЦдчуттСЦв.

РЖз ортодоксальних шкСЦл особливу увагу слСЦд придСЦлити однСЦй СЦз самих раннСЦх фСЦлософських систем Давньоi РЖндСЦi - санкхя. Вважають, що так школа названа тому, що вона ставить цСЦллю правильне пСЦзнання реальностСЦ шляхом перерахування основних обСФктСЦв СЦ засобСЦв пСЦзнання. В санкхi нараховують двадцять пять категорСЦй. Класична санкхя дуалСЦстична. Вона намагаСФться пояснити всю свСЦтобудову СЦ знайти спасСЦння вСЦд страждання, виходячи з двох споконвСЦчних реальностей - пракрСЦтСЦ СЦ пуруши. Санкхя заперечуСФ створення свСЦту богом. СвСЦт розвиваСФться поступово. Проте цю "еволюцСЦю" не слСЦд розумСЦти буквально, тут швидше виявлення пракрСЦтСЦ, нСЦж еволюцСЦя, розвиток. Це виявлення йде у двох напрямках - фСЦзичному СЦ психСЦчному. КонкретизуСФться це виявлення ще через 23 категорСЦi.

Як зазначалося вище, шлях до щастя лежить через пСЦзнання. Але досконалСЦсть пСЦзнання, його сила залежить вСЦд бажання пСЦзнати СЦ, головне, вСЦд поведСЦнки людини. Головними перевагами у поведСЦнцСЦ зазначенСЦ системи вважають слухнянСЦсть, погодження, всепрощення СЦ самовдосконалення. Якщо людина буде виконувати всСЦ цСЦ вимоги, до неi прийде абсолютне всепроникаюче безпосереднСФ знання.

Проблема людини в фСЦлософСЦi Китаi

Вивчаючи фСЦлософСЦю стародавнього Китаю, варто звернути увагу на те, що виникнення ii зафСЦксоване у стародавнСЦх мСЦфологСЦчних текстах "Пятикнижжя". НайбСЦльш раннСЦм текстом вважаСФться "РЖ дзСЦнь" /книга перемСЦн/, в якСЦй подано класичний приклад дофСЦлософського СЦ фСЦлософського розроблення субстанцСЦонально-генетичиоi тотожностСЦ природи. До специфСЦчних рис китайськоi фСЦлософСЦi можна вСЦднести обожнювання неба, землСЦ та всСЦСФi природи, антропологСЦчну спрямованСЦсть китайськоi фСЦлософСЦi, а також ii моральне наповнення.

Треба звернути увагу також на те, що давньокитайська держава - типова схСЦдна СЦСФрархСЦчна деспотСЦя. Глава держави - спадковий монарх, вСЦн же перший жрець СЦ СФдиний землевласник. Закону не було, СЦ нСЦхто не був захищений вСЦд свавСЦлля вищестоящого на соцСЦальнСЦм щаблСЦ. ВсСЦ новаторськСЦ рухи тонули в китайському традицСЦоналСЦзмСЦ, який мав у Китаi характерну для нього форму ритуалСЦзму. ВсСЦ вСЦдносини мСЦж китайцями здавна були пСЦдпорядкованСЦ складному ритуалу, що мав свСЦтоглядне значення та був канонСЦзованим.

СвСЦтський ритуал взаСФмовСЦдношення мСЦж вищестоящими СЦ нижчестоящими на соцСЦальних сходинках був тСЦсно звязаний з релСЦгСЦйним ритуалом вСЦдношення живих до померлих, до духСЦв предкСЦв, явищ природи, землСЦ, неба. Але взагалСЦ в Давньому Китаi мСЦфологСЦя була розвинена слабо. ДавнСЦ китайцСЦ були для цього занадто практичними людьми. Щодо розвитку наукових знань, слСЦд зазначити, що ще в ман-СЦньський перСЦод (18-12 ст. до н.е.) китайцСЦ вмСЦли рахувати до 30 000, передбачали затемнення МСЦсяця СЦ Сонця, повязували астрологСЦчнСЦ явища з землеробським циклом, створили календар, лСЦточислення. Однак в цСЦлому наука була розвинена слабо, математика була бездоказовою СЦ так не досягла рСЦвня дедуктивноi науки, як це сталося майже в цей же час у ДавнСЦй Грец

Copyright © 2008-2014 geum.ru   рубрикатор по предметам  рубрикатор по типам работ  пользовательское соглашение