Проблема адаптації ліворуких дітей
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?авпаки. Нерідко буває, що при уражені лівої півкулі головного мозку його функції частково приймає на себе права півкуля, і тоді домінуючою стає ліва рука. Той самий результат спостерігається і в тому випадку, коли травмується права рука, особливо якщо це відбувається у ранньому віці. Ліва рука змушена приймати на себе більш активну роль, тому що спочатку права не працює, потім працювати нею стає боляче, незручно, і в результаті ведучою стає ліва рука, хоча психофізіологічними особливостями дитини це не обумовлено. Нарешті, відбувається і так, що в сімї дитина бачить, як старший брат, або мама, або улюблений дідусь пише, їсть і бере телефонну трубку лівою рукою. Через бажання наслідувати таку цікаву звичку багато значущої для дитини людини дитя також починає частіше користуватися лівою рукою. А батьки, знаючи, що ліворукість часто передається за спадком, зовсім не дивуються і починають вважати, що в сімї росте ще один лівша. Зараз феномен лівшества багато вивчається, результати цієї роботи дозволяють змінювати стереотипне сприйняття лівш і навіть послідовно виробляти методики їх вивчення. Вчені, які займаються проблемою лівшества, пропонують різноманітні концепції його виникнення і відповідно говорять про різні психологічні особливості лівшей. Для реалізації диференційного підходу до ліворуких дітей не достатньо проявляти до їх поведінки та навчання інші, ніж до правшей, вимоги. Необхідно враховувати різноманітні причини ліворукості, а також диференціювати самі поняття “ліворукість” і “лівшество”. Ліворукість визначає тільки ведучу руку, тоді як лівшество комплексна характеристика. Адже крім руки у людини є ведуче око, ведуча нога, ведуче вухо. Одним із найважливіших питань, обумовлюючих підхід до лівшей, є питання щодо причин ліворукості. Вони можуть бути різними. За походженням ліворукості дітей можна розділити, як мінімум, на три групи.
Перша група - це діти з генетично закріпленою ліворукістю, тобто ті, де має місце спадковий чинник. Причому закон спадкоємства нам поки не відомий, хоча вірогідність народження дитини-лівші у двох ліворуких батьків надзвичайно висока. Вважається, що існує ген правого зрушення, тобто праворукості, а ліворукість випадає як випадковий варіант. І ліворукість може виявитися по-різному: у бабусі, дочки, внучки, правнучки. Ми не можемо сказати, по чоловічій чи по жіночій лінії виявиться ця спадковість. Це напрям майбутніх досліджень. У разі генетично закріпленої ліворукості, так само як і у праворуких дітей, можуть бути всілякі індивідуальні варіанти розвитку: від безумовної талановитості до середніх здібностей.
Друга група - діти з компенсаційною ліворукістю. Тут ситуація набагато складніша, тому що компенсації виникають при дисфункції в розвитку мозку. В цьому випадку бувають найрізноманітніші ситуації. Все залежить від того, яка частка мозку уражена або яка зона кори не сформована. Діти з компенсаційною ліворукістю особлива група. Якщо ми візьмемо, наприклад, праворуких дітей з якоюсь дисфункцією розвитку мозку, то у них буде великий комплекс проблем в розвитку, ніяк не повязаних з тим, яка рука у дитини активніша. Це досить складні проблеми компенсації функцій, в які входять і функціональна організація мозку, і нервово-мязова регуляція, і багато що інше. В даний час ведуться два паралельні дослідження по вивченню психофізіологічних особливостей розвитку хлопчиків і дівчаток 6-7 років. Дошкільний період дуже важливий для всіх дітей, і особливо важливо правильно підготувати до школи дитину-лівшу. Якщо говорити про відсоткове співвідношення цих двох груп, то воно виглядає так: з20-25 % левшей приблизно 9-11 % генетично закріплених, а друга половина має компенсаційну ліворукість.
Третя група - механічна. Права активна рука може бути пошкоджена в найактивніший вік, коли дитина тільки починає використовувати руку для різних маніпуляцій. І якщо у цей момент рука травмована і довго болить, то дитина починає працювати активніше лівою рукою.
Окремо потрібно розглядати псевдоліворукість. До деякого віку (приблизно до 5 років) у дитини якесь із півкуль формується як домінуюче по відношенню до даної руки (наприклад, у правшей ліва півкуля). Але така особливість мозку, як пренатальна, або перинатальна (не достатня кількість стовбурових новоутворень мозку) приводить до атипії психічного розвитку, яка, в свою чергу не дає формуватися ні міжпівкульній взаємодії, ні спеціалізації півкуль. Таким чином, у дітей з атипією психічного розвитку не формується домінантність правої або лівої півкулі по відношенню до руки. Тоді спостерігається псевдоліворукість, або, що зустрічається частіше, приблизно рівне використання обох рук.
Крім всього перерахованого можливий розвиток у дітей так званого ”прихованого лівшества”, тобто зміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основні функції центральної нервової системи рівномірно розділені між двома півкулями, після чого починає домінувати права півкуля. Таких людей можна умовно назвати “психічними” лівшами або “прихованими” лівшами, в тому розумінні, що їх ознаки лівшества не повязані з домінуванням лівої руки.
Отже, ми ще раз переконалися, що категорія “ліворукі діти ” зовсім не однорідна і будь які стереотипи сприймання можуть відгородити від нас реальну дитину з його індивідуальними особливостями. Таким чином, постає питання про необхідності вивчення лівшей.
На теперішній час існує кілька поглядів на природ?/p>