Принципи мережевого аналізу та оптимізації
Информация - Компьютеры, программирование
Другие материалы по предмету Компьютеры, программирование
може відбуватися як в автоматичному режимі, так і вручну, за участю адміністратора. Очевидно, що автоматичний перехід підвищує коефіцієнт готовності системи, оскільки час простою мережі в цьому випадку буде істотно менший, ніж при втручанні людини. Для виконання автоматичних процедур реконфігурації необхідно мати в мережі інтелектуальні комунікаційні пристрої, а також централізовану систему управління, що допомагає пристроям розпізнавати відмови в мережі і адекватно на них реагувати.
Високий ступінь готовності мережі можна забезпечити у тому випадку, коли процедури тестування працездатності елементів мережі і переходу на резервні елементи вбудовані в комунікаційні протоколи. Прикладом такого типу протоколів може служити протокол FDDI, в якому постійно тестуються фізичні звязки між вузлами і концентраторами мережі, а у разі їх відмови виконується автоматична реконфігурація звязків за рахунок вторинного резервного кільця. Існують і спеціальні протоколи, що підтримують відмовостійкість мережі, наприклад, протокол SpanningTree, що виконує автоматичний перехід на резервні звязки в мережі, побудованій на основі мостів і комутаторів.
Існують різні градації відмовостійких компютерних систем, до яких відносяться і обчислювальні мережі. Приведемо декілька загальноприйнятих визначень:
висока готовність (highavailability) - характеризує системи, що виконані за звичайною компютерною технологією, використовують надмірні апаратні і програмні засоби і відновлення, що допускають час, в інтервалі від 2 до 20 хвилин;
стійкість до відмов (faulttolerance) - характеристика таких систем, які мають в гарячому резерві надмірну апаратуру для всіх функціональних блоків, включаючи процесори, джерела живлення, підсистеми введення/висновку, підсистеми дискової памяті, причому час відновлення при відмові не перевищує однієї секунди;
безперервна готовність (continuousavailability) - це властивість систем, які також забезпечують час відновлення в межах однієї секунди, але на відміну від систем стійких до відмов, системи безперервної готовності усувають не тільки простої, що виникли в результаті відмов, але і планові простої, повязані з модернізацією або обслуговуванням системи. Всі ці роботи проводяться в режимі online. Додатковою вимогою до систем безперервної готовності є відсутність деградації, тобто система повинна підтримувати постійний рівень функціональних можливостей і продуктивності незалежно від виникнення відмов.
Оскільки мережі обслуговують одночасно велику кількість користувачів, то при розрахунку коефіцієнта готовності необхідно враховувати цю обставину. Коефіцієнт готовності мережі повинен відповідати довшому часу, протягом якого мережа виконувала з належною якістю свої функції для всіх користувачів. Очевидно, що у великих мережах дуже важко забезпечити значення коефіцієнта готовності, близькі до одиниці.
Між показниками продуктивності і надійності мережі існує тісний звязок. Ненадійна робота мережі дуже часто призводить до істотного зниження її продуктивності. Це пояснюється тим, що збої і відмови каналів звязку і комунікаційного устаткування приводять до втрати або спотворення деякої частини пакетів, внаслідок чого комунікаційні протоколи вимушені організовувати повторну передачу загублених даних. Оскільки, для прикладу, в локальних мережах відновленням загублених даних займаються як правило протоколи транспортного або прикладного рівня, шо працюють з тайм-аутами в декілька десятків секунд, то втрати продуктивності внаслідок низької надійності мережі можуть складати сотні відсотків.
3. ІНСТРУМЕНТИ МОНІТОРИНГУ І АНАЛІЗУ МЕРЕЖІ
Все різноманіття засобів, вживаних для моніторингу і аналізу обчислювальних мереж, можна розділити на декілька великих класів:
Системи управління мережею (NetworkManagementSystems) централізовані програмні системи, які збирають дані про стан вузлів і комунікаційних пристроїв мережі, а також дані про трафік, циркулюючий в мережі. Ці системи не тільки здійснюють моніторинг і аналіз мережі, але і виконують в автоматичному або напівавтоматичному режимі дії по управлінню мережею - включення і відключення портів пристроїв, зміна параметрів мостів адресних таблиць мостів, комутаторів і маршрутизаторів і т.п. Прикладами систем управління можуть служити популярні системи HPOpenView, SunNetManager, IBMNetView.
Засоби управління системою (SystemManagement). Засоби управління системою часто виконують функції, аналогічні функціям систем управління, але по відношенню до інших обєктів. У першому випадку обєктом управління є програмне і апаратне забезпечення компютерів мережі, а в другому - комунікаційне устаткування. Разом з тим, деякі функції цих двох видів систем управління можуть дублюватися, наприклад, засоби управління системою можуть виконувати простий аналіз мережевого трафіку.
Вбудовані системи діагностики і управління
(Embeddedsystems). Ці системи виконуються у вигляді програмно-апаратних модулів, що встановлюються в комунікаційне устаткування, а також у вигляді програмних модулів, вбудованих в операційні системи. Вони виконують функції діагностики і управління тільки одним пристроєм, і в цьому їх основна відмінність від централізованих систем управління. Прикладом засобів цього класу може служити модуль управління концентратором Distrebuted 5000, що реалізовує функції автосегментації портів при виявленні несправностей, приписування портів внутрішнім сегментам концентратора і деякі і