Принципи мережевого аналізу та оптимізації
Информация - Компьютеры, программирование
Другие материалы по предмету Компьютеры, программирование
досить виміряти час передачі файлу певного розміру між сервером і клієнтом і розділити розмір файлу на отриманий час. Для вимірювання загальної пропускної спроможності необхідні спеціальні інструменти вимірювання - аналізатори протоколів або SNMP або RMON агенти, вбудовані в операційні системи, мережеві адаптери або комунікаційне устаткування.
В) Критерії, що відрізняються кількістю і розташуванням точок вимірювання:
Пропускну спроможність можна вимірювати між будь-якими двома вузлами або точками мережі, наприклад, між клієнтським компютером і сервером. При цьому значення пропускної спроможності, що отримуються, змінюватимуться за одних і тих же умов роботи мережі залежно від того, між якими двома точками проводяться вимірювання. Оскільки в мережі одночасно працює велике число призначених для користувача компютерів і серверів, то повну характеристику пропускної спроможності мережі дає набір пропускних спроможностей, зміряних для різних поєднань взаємодіючих компютерів, - так звана матриця трафіку вузлів мережі. Існують спеціальні засоби вимірювання, які фіксують матрицю трафіку для кожного вузла мережі.
Оскільки в мережах дані на шляху до вузла призначення зазвичай проходять через декілька транзитних проміжних етапів обробки, то як критерій ефективності може розглядатися пропускна спроможність окремого проміжного елементу мережі - окремого каналу, сегменту або комунікаційного пристрою.
Знання загальної пропускної спроможності між двома вузлами не може дати повної інформації про можливі шляхи її підвищення, оскільки із загальної цифри не можна зрозуміти, яким з проміжних етапів обробки пакетів найбільшою мірою гальмує роботу мережі. Тому дані про пропускну спроможність окремих елементів мережі можуть бути корисні для ухвалення рішення про способи її оптимізашї.
Має сенс визначити загальну пропускну спроможність мережі як середню кількість інформації, переданої між всіма вузлами мережі в одиницю часу. Загальна пропускна спроможність мережі може вимірюватися як в пакетах в секунду, так і в бітах в секунду. При діленні мережі на сегменти або підмережі загальна пропускна спроможність мережі рівна сумі пропускних спроможностей підмереж плюс пропускна спроможність міжсегментних або міжмережевих звязків.
Для аналізу пропускної спроможності можна користуватися як методами, що утворені на основі розбиття на під мережі та визначення мінімального перерізу за теоремою Форда-Фолкерсона, так і за моделлю, побудованою на основі теореми Котлярова для сукупності систем масового обслуговування.
2.3 ПОКАЗНИКИ НАДІЙНОСТІ ТА ВІДМОВОСТІЙКОСТІ
Найважливішою характеристикою транспортної магістральної мережі є надійність - здатність правильно функціонувати протягом тривалого періоду часу. Ця властивість має три складових: власне надійність, готовність і зручність обслуговування.
Підвищення надійності полягає в запобіганні несправностям, відмовам і збоям за рахунок застосування електронних схем і компонентів з високим ступенем інтеграції, зниження рівня перешкод, полегшених режимів роботи схем, забезпечення теплових режимів їх роботи, а також за рахунок вдосконалення методів збірки апаратури. Надійність вимірюється інтенсивністю відмов і середнім часом напрацювання на відмову. Надійність мереж як розподілених систем багато в чому визначається надійністю кабельних систем і комутаційної апаратури - розємів, кросових панелей, комутаційних шаф і т.п., що забезпечують власне електричну або оптичну звязність окремих вузлів між собою.
Підвищення готовності передбачає придушення в певних межах впливу відмов і збоїв на роботу системи за допомогою засобів контролю і корекції помилок, а також засобів автоматичного відновлення циркуляції інформації в мережі після виявлення несправності. Підвищення готовності є боротьбою за зниження часу простою системи.
Критерієм оцінки готовності є коефіцієнт готовності, який може інтерпретуватися, як вірогідність знаходження системи в працездатному стані. Коефіцієнт готовності обчислюється як відношення середнього часу напрацювання на відмову до суми цієї ж величини і середнього часу відновлення. Системи з високою готовністю називають також відмовостійкими.
Основним способом підвищення готовності є надмірність, на основі якої реалізуються різні варіанти відмовостійкої архітектури. Обчислювальні мережі включають велику кількість елементів різних типів, і для забезпечення відмовостійкості необхідна надмірність по кожному з ключових елементів мережі. Якщо розглядати мережу тільки як транспортну систему, то надмірність повинна існувати для всіх магістральних маршрутів мережі, тобто маршрутів, що є загальними для великої кількості клієнтів мережі. Такими маршрутами зазвичай є маршрути до корпоративних серверів - серверів баз даних, Web-серверів, поштових серверів і т.п. Тому для організації відмовостійкої роботи всі елементи мережі, через які проходять такі маршрути, повинні бути зарезервовані: повинні бути резервні кабельні звязки, якими можна скористатися при відмові одного з основних кабелів, всі комунікаційні пристрої на магістральних шляхах повинні або самі бути реалізовані по відмовостійкій схемі з резервуванням всіх основних своїх компонентів, або для кожного комунікаційного пристрою повинен бути резервний аналогічний пристрій.
Перехід з основного звязку на резервний або з основного пристрою на резервний