Аналітика на сторінках газети
Курсовой проект - Журналистика
Другие курсовые по предмету Журналистика
?ізноманітнення змісту і форми спілкування журналіста з аудиторією. Величезний досвід масової інформації переконливо доводить, що вирішальним у творчому процесі є обєктивність, глибина думки, однак немаловажне значення у сфері масового публічного спілкування має різноманітність і адекватність форм вислову, їхня досконалість.
Такі вчені як С. Гуревич [6], С. Корконосенко [14], В. Аграновський [9], С. Михайлин [11], солідарні з думкою Здоровеги, щодо аналітичних жанрів.
Найважливішим виразним засобом, яким користуються журналісти, що звертаються до цих жанрів, є поняття осмислення фактів, що лежать в основі виникнення певної ситуації повязаною з нею проблемою.
Таким чином журналіст при створенні аналітичної інформації повинен не тільки проінформувати читача про подію, а і проаналізувати її виникнення і проблему, зясувати, що треба зробити для того, щоб ця проблема більше не відбувалась, або навпаки. Читач повинен повністю зрозуміти суть події і не тільки її загальні риси, а внутрішню проблему події.
1.3 Особливості подання аналітичних жанрів
Ціль аналітичних жанрів - не тільки повідомити читача, про факт, зацікавити його подією, яка відбулася, але й розкрити корінь, показати крім явища і його сутність.
Елементарним, найлаконічнішим аналітичним жанром, прийнято вважати коментар. Коментар найближчий до подієвої інформації. Він супроводжує новини й часто подається з ним в одній звязці. Коментарі в газетах теж супроводжуються з новинами. Дехто схильний відносити коментар до інформаційного крила журналістики. Коментар не просто розширює повідомлення, а все-таки тлумачить подію.
У коментарі журналіст може органічно вводити думки компетентних людей. Нерідко журналіст просить прокоментувати подію чи явище фахівців, політиків, учених. Коментар, звичайно, невеликий по обсягу, діловитий по стилю [1.195].
Кореспонденція - жанр, предметом якого виступає окремо взяте соціально значиме явище, виклад якого дається журналістам деталізовано. Журналіст не обовязково повинен бути безпосереднім свідком того, що відбулося, він може відтворювати картину по розповідях очевидців або документам.
Дослідник А.Тертичний [5.76] виділяє дві групи кореспонденції - інформаційні й аналітичні. Однак навіть в інформаційній допускають присутність елементів оцінки, приписання, прогнозу , тобто операцій, властивій аналітиці.
Таким чином, на наш погляд, коректніше відносити кореспонденцію до аналітичних жанрів. В якості жанрообразуючих назвемо наступні:
- окрема ситуація в її проблемному цілому як предмет дослідження;
виявлення закономірностей розвитку поточної дійсності на основі аналізу конкретної ситуації;
факт як основа тексту, як привід для його інтерпретації;
зєднання особисто спостережуваних журналістом фактів із фактами вторинного використання;
авторське міркування, що випливає з узагальнення описуваних фактів;
явно або неявно демонструюча ланцюжок: теза - аргументація - демонстрація - висновок[14].
Стовпчик - жанр, що одержав широке поширення тільки в пострадянський період російської журналістики. У газетно-журнальну практику вона прийшла разом із модою на західні форми подачі аналітики. На смузі колонкові легко розпізнати формально.
У жанровому плані колонка може включати елементи есе (головна жанрова вимога до стовпчика - містити лише одну точку зору, характеризуватися своїм голосом і стилем [11]; фейлетону (критичний, іронічний тон стовпчика).
Часом стовпчик може виявляти собою добуток , повністю написане в якому-небудь аналітичному (рецензія, огляд, коментар) або художньо-публіцистичному (есе, фейлетон) жанрах, що затруднює жанровий аналіз стовпчика.
Образ автора в колонку може бути цікавий публіці завдяки авторитету колумниста (так на західний манер називають авторів стовпчиків) або завдяки обраній їм масці, типової або парадоксальної.
Слово рецензія латинського походження. У перекладі означає повідомлення, перегляд, оцінка, відкликання. Рецензія як жанр виділяється по наступних змістовних ознаках: вона має строго заданий предмет дослідження (твір мистецтва, публіцистики, науки) і напрямок його аналізу (ідея добутку, її актуальність і способи вираження)[3.153].
Як буде втілений зміст рецензії, цілком залежить від автора. Звідси й розмаїтість жанрових форм. Виділяють такі види рецензій:
рецензія-стаття (традиційна форма);
інтервю (діалог, круглий стіл);
рецензія-фейлетон (гостро критична);
рецензія-нарис (обємна рецензія із включенням нарисових елементів - з історії мистецтв, з біографії творчих діячів);
рецензія-замітка (міні-рецензія, близька до анотації)[9.68].
У завдання автора рецензії входить повідомлення читачеві про новий добуток і оцінка його, тим самим журналіст сприяє вірному (із погляду рецензента) сприйняттю. Підручники й посібники відзначають, що рецензія - жанр не субєктивний, а заснований на аргументованому розборі джерела. У дійсності ситуація складніше. Дуже часто оцінки того самого добутку виявляються діаметрально протилежними - навіть у визнаних , авторитетних критиків. Таким чином, рецензент переслідує дві мети: інформаційно-пізнавальну й дослідницьку, що припускає аналіз добутку.
Головна особливість рецензії полягає в тім, що обєктом дослідження в ній виступає відбита дійсність, інакше кажучи, рецензія є інформацією про інфо