Прецедент в англійському праві
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
рманського типу, і міцно утримує ці позиції й нині.
Закон в Англії акт, прийнятий в установленому порядку в однаковій редакції обома палатами парламенту і санкціонований (підписаний) монархом.
Існує потрійна система офіційних правових актів:
1) закони, створені законодавчою владою (парламентом);
2) правила, встановлені виконавчою владою (королевою та її міністрами);
3) система прецедентних норм (прецедентне право), що виникають під час вирішення справ судами (12).
Всі закони Великої Британії мають рівну юридичну чинність, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування. Це випливає із принципу парламентського верховенства, відповідно до якого закон може бути прийнятий лише парламентом і всі закони мають рівний статус. Незначна частина законів визнається частиною конституції. В Англії немає писаної (кодифікованої) конституції. Те, що зазвичай англійці називають конституцією це система норм законодавчого і судового походження, покликаних обмежувати свавілля влади і забезпечувати права і свободи людини. Конституційне право носить поки що фрагментарний характер, проте кількість його джерел зростає. Конституційними статутами (законами) є:
- статус особи;
- виборче право;
- структура, повноваження і взаємовідносини палат парламенту;
- статус монарха;
- організація території і місцеве самоврядування.
Таких актів у Великій Британії вже налічується понад 40.
На цей час закон набув вагомішого значення і може скасувати прецедент. Рівень упорядкування закону зріс. Він створюється з урахуванням зарубіжного досвіду і через сприйняття досягнень у різних галузях законодавства країн як загального, так і континентального права.
Оскільки галузі англійського права виражені не настільки чітко, як у континентальних правових системах, проблемі їх кодифікації приділялося мало уваги. Однією з специфічних рис загального права є відсутність цілком кодифікованих галузей права. В останні десятиліття (навіть століття) в Англії відбувався інтенсивний розвиток законодавства. Лише в останні два десятиліття відбувається очищення законодавства від фактично не чинних актів, а також обєднання в єдиний акт нормативних положень різних законів, які стосуються одного питання. У 1965 р. в Англії створено Правову комісію (така сама засновані в Шотландії) з метою підготовки проектів великих консолідованих законодавчих актів у різних галузях права. Нині підготовлені і частково ухвалені парламентом консолідовані акти, які регулюють переважну більшість правових інститутів з урахуванням норм статутного і прецедентного права. У 1977 p. прийнятий Закон про національну службу охорони здоровя, який консолідував більшість раніше створених актів у цій сфері. У 1980 p. Законом про охорону здоровя та іншими законами до нього були внесені доповнення. У деяких законодавчих актах законодавець намагався вирішити проблеми несправедливих угод. Так, у Законі про споживчий кредит 1974 p. регулюється зміст договорів про надання кредитів споживачам. Правова комісія подала в 1989 p. проект кримінального кодексу для Англії та Уельсу.
У 1968 році виданий Закон про промисловий розвиток, Закон про охорону природи. В 1987 році Закон про реформу сімейного права. В 1986 Закон про громадянський порядок, Закон про злочинне розповсюдження наркотиків. В 1988 Закон про дорожній рух тощо. Джерелами кримінально-процесуального права в Англії є закони: про магістратські суди 1980p., про Верховний суд 1981р., про переслідування за злочини 1985р., про відправлення правосуддя 1985p. тощо. У 1989p. підготовлений проект кримінального кодексу для Англії та Уельсу.
Джерелами цивільного процесуального права є: Закон про суди графств 1984р., Закон про суди і юридичні послуги 1990p. тощо.
Щороку парламент приймає сотні нових законів з питань, які:
- мають бути уточнені (зміна загального права);
- не виникали під час розвитку загального права (створення норм, що не існували раніше).
Деякі сучасні закони складені в дусі континентальних кодексів. В інших сферах суспільних відносин, наприклад, кримінально-процесуальній, закони мають численні прогалини, що є підставою для лавірування та обхідних маневрів.
Збільшення ролі закону не означає зменшення значення судового прецеденту як повноцінного джерела англійського права, а тим більше відведення йому ролі допоміжного джерела. Вважається, що закон, щоб перетворитися не на паперовий, а на чинний, потребує прецедентів, що конкретизують, характер судових рішень. Наближення закону суддями до конкретного випадку відбувається як у процесі його застосування, так і при тлумаченні. Судове тлумачення стає новим прецедентом, яким повязаний правозастосовний орган (так звані прецеденти тлумачення). По суті, норма закону набуває реального змісту після застосування її у суді.
Отже, закон не можна протиставляти прецедентній системі права. Не принижуючи значення прецедентів, закон вливається в цю систему, стає її доповнюючою частиною, слугує її вдосконаленню і розвитку.
На відміну від романо-германського типу правової системи, де існує підзаконна нормотворчість виконавчих органів влади, в Англії вона споконвіку відсутня. Не було актів, які видавалися б у виконання законів. Традиційним є делеговане законодавство делегування парламентом своїх повноважень щодо прийняття нормативно-правових актів королеві, уряду, міністерствам, особливо в таких сферах, як охорона здоровя, соціальне с