Прецедент в англійському праві
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?рм: законодавчі і прецеденти. Законодавчі норми, як і норми романо-германської системи права, є правилами поведінки загального характеру. Прецедентні норми судове рішення (або його частина) у конкретній справі.
Прецедентна норма права містить:
- юридичний висновок у справі (визначення рішення);
- аргументоване обґрунтування рішення (положення або принцип, що полягають у підставі для визначення рішення).
Ці два елементи складають сутність рішення. Фактично тільки прецедентна норма носить обовязковий характер. Усе інше в рішенні вважається мимохідь сказаним з метою переконати, схилити до тієї чи іншої позиції у питанні, яке не є предметом рішення. Мимохідь сказане не має обовязкового значення для інших судів при розгляді аналогічних справ. Правда, його практично важко відокремити від прецедентної норми. Це заважає чіткому формулюванню норми.
Прецедентна норма принципово відрізняється від норми права романо-германського типу своєю конкретною, казуїстичною, індивідуальною спрямованістю, відсутністю абстрактно-узагальненого змісту загального характеру. Прецедентна норма становить модель конкретного рішення, а не абстрагування від окремих випадків, що властиве нормам права романс-германських країн. Для винесення судового рішення відправною засадою служить не готова норма, а казус правового значення, який мав місце раніше і є аналогічним випадку, що розглядається. Суддя з великої кількості судових рішень має можливість обрати прецедент, який підходить до конкретної справи. Він визначає, який прецедент для нього є обовязковим. Оцінивши факти, суддя у ході судового розгляду може керуватися або точними логічно-раціональними побудовами, або ідеєю справедливості. Це відкриває йому шлях для відходу від обраної прецедентної норми без її скасування (якщо таке скасування належить до його повноваження). Виходить так, що не суддя підкоряється нормі права, а норма права залежить від його субєктивних настанов.
Вплив судової практики на формування закону є настільки значним, що й законодавчі норми, як правило, мають казуїстичний характер викладу. Відсутність поділу норм на імперативні і диспозитивні відмінна риса системи загального права.
Це дає можливість, опираючись на закони, шліфувати систему права, пристосовувати її до нових умов.
Прецедент зявляється тоді, коли за судом визнається право офіційного формулювання правових норм. В Англії діють наступні правила і межі дії прецедента:
- рішення, винесені Палатою лордів: обовязкові прецеденти для всіх судів та для самої Палати лордів;
- рішення, прийняті Апеляційним судом: обовязкові для всіх судів, крім Палати лордів;
- рішення, прийняті Вищим судом правосуддя: обовязкові для нижчих судів.
Тобто прецедент має обовязкову силу для всіх нижчих судів, а вищі суди звязані своїми попередніми рішеннями. Відповідно в англійському праві розрізняють обовязкові та переконливі прецеденти. Останні, на відміну від обовязкових, створюються нижчими судами та квазісуддівськими органами і є лише необовязковими для дотримання прикладами. Англійські судді при вирішенні конкретних справа бо посилаються на вже існуючі прецеденти (деклараторний прецедент), або утворюють нову норму права (креативний прецедент). В судовому рішенні слід вирізняти ту його частину, яка містить основний принцип, ідею, вирішення справи (ratio decidendi) і сказане між іншим (obiter dictum). Ratio decidendi і становить правило, якого в подальшому слід дотримуватись суддям.
Прецедент характеризується казуїстичністю, він створюється на основі вирішення конкретних, поодиноких казусів, випадків; множинністю; певною неузгодженістю і невпорядкованістю. Але водночас, як децентралізований спосіб правового регулювання, він здатен враховувати особливості кожної конкретної ситуації.
Визначити дату набрання прецедентною нормою чинності складно, оскільки неписана норма формується протягом невизначеного часу. Можливі три варіанти застосування суддями нової прецедентної норми:
- лише до фактів, що виникли після прийняття цієї норми (перспективна дія);
- до фактів, які мали місце після оголошення нової норми, і до фактів у тих справах, що знаходяться в судовому розгляді (теперішня перспективна дія);
- до фактів, які виникли до і після її прийняття (ретроспективне застосування).
Традиційно, застосування прецедентної норми повязано з третім випадком, тобто із зворотною дією. Перспективна дія прецеденту, яка захищається американською судовою практикою, тлумачиться суддями Англії як повне прирівнювання судової нормотворчості до парламентського законодавства і кваліфікується як порушення традиційних принципів прецедентного права. Відповідно до цих принципів прецедентна норма призначається насамперед для вирішення тієї справи, яка знаходиться у розгляді суду і стимулює її створення. Вона є і нормою на майбутнє. У разі перспективної дії прецеденту цього не спостерігається, оскільки суд приймає норму на майбутнє, а не для справи, яка перебуває в його безпосередньому розгляді.
Не є визначеним у часі й період припинення дії прецедентної норми. Можливий такий варіант ухвалюється закон, яким скасовується прецедентна норма. Як правило, завдання її скасування покладається на суддів. Прецедентна норма може бути скасована вищим судом або рішенням суду, який її застосовує, якщо він має таке право. Здебільшого суди віддають перевагу не скасуванню прецедентної норми, а відходу в?/p>