Аналіз системи соціального захисту на ринку праці України
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
?се це медико-соціальні експертні комісії, які функціонують практично в кожному районі. Співпраця служби зайнятості з органами соціального захисту населення держадміністрацій та місцевого самоврядування повинна здійснюватися як інформаційний обмін про стан ринку праці та перспектив створення нових робочих місць. Така інформація повинна враховуватися при направленні інвалідів до центрів професійної реабілітації інвалідів для набуття ними нових професій і навичок з метою подальшого максимально можливого їх працевлаштування.
Внесені в діюче законодавство зміни значно змінили стосунки між державною службою зайнятості та структурами Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - Фонд) в частині надання послуг інвалідам зареєстрованим як безробітні. Це в першу чергу надання освітніх послуг з навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації за рахунок Фонду.
Крім того, систематичний обмін інформації між Фондом і службою зайнятості щодо створення нових робочих місць для інвалідів згідно Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на підприємствах в рахунок 4% квоти, а також про кредитування, надання дотацій і допомог роботодавцям для створення спеціалізованих робочих місць за рахунок Фонду зможе значно підвищити ефективність роботи служби зайнятості в частині працевлаштування інвалідів.
Базові служби зайнятості можуть отримати чималу допомогу щодо соціальній та трудовій реабілітації інвалідів від громадських організацій і обєднань інвалідів різної нозології (тобто типу захворювання або каліцтва), які мають досвід визначення потреб і можливостей таких осіб.
Найбільш складною і відповідальною роботою служби зайнятості була і залишається співпраця з роботодавцями. Треба відзначити, що при поданні інформації про вільні робочі місця та вакансії роботодавці визнають як правило право інвалідів на заняття найменш привабливих і низькооплачуваних робочих місць. Разом з цим, для людей з деякими обмеженнями але таких, що мають певну освіту і досвід, не завжди на заваді виконання робіт або функцій на робочих місцях загального користування, і тому вони можуть бути укомплектовані інвалідами.
Саме такій підхід покладено в основу проекту “Соціальна інтеграція людей з інвалідністю шляхом забезпечення доступу до зайнятості”, якій запроваджується в пілотних Київській міській та Чернігівській обласній службах зайнятості з 2009 року в рамках програми розвитку ООН в Україні та Міжнародної організації праці (МОП).
Цільовим завданням Моделі є визначення ділових звязків між усіма організаціями і установами, які опікуються проблемами інвалідів, а ключовим елементом діяльність державної служби зайнятості.
2.3 Соціальний захист незайнятої молоді
Молодь це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових характеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства.
В українському законодавстві молоддю вважаються громадяни віком від 14 до 35 років. За даними Державного комітету статистики, в Україні налічується близько 15 млн. людей молодого віку.
Визначальним та всезагальним для молоді є її входження до виробничо-трудової діяльності. Саме на цьому етапі свого життя молоді люди зіштовхуються з труднощами і потребують розуміння і допомоги як зі сторони старшого покоління, так і з боку держави. Водночас тривалі соціально-економічні трансформації на шляху до стабільного розвитку в Україні породили безліч нових і посилили дію старих соціальних проблем, зокрема повязаних із зайнятістю.
Вільна економіка, яка обумовлює свободу вибору, ставить перед молоддю досить гострі проблеми, повязані зі структурною перебудовою, станом роздержавлення та приватизації тощо, вирішення яких залежить від загального стану економіки країни. Саме ці фактори насамперед впливають на розвиток ринку праці, реальні можливості задоволення потреб його учасників.
Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки, а саме: досить високим освітнім рівнем; наявністю професії або кваліфікації; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного та соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), змісту, характеру й умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних звязків молодої людини.
Держава, визначаючи конкретні шляхи становлення та розвитку суспільства, орієнтується передусім на молоде покоління віком 16-28 років, потенціал і знання якого, помножені на досвід попередніх поколінь, можуть стати запорукою прогресивного розвитку незалежної держави. Молодь це головний стратегічний резерв суспільних реформ, які не можуть здійснюватися без виходу на якісно новий рівень розвитку суспільства.
Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді, відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.
Отже, наведемо рівень економічної активності за віковими групами у розрізі поняття молодь (табл.2.7 - 2.8)
Таблиця 2.7. Рівень економічної активності нас?/p>