Аналіз системи соціального захисту на ринку праці України
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
ння, трудового законодавства, рівня життя й умов праці, а також розгляду трудових суперечок.
Центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво роботою з формування, використанню й розвитку трудових ресурсів, забезпеченню єдиної державної політики в області праці, зайнятості й соціального захисту населення й одночасно координуючу роботу із цих напрямків на Україні, є Міністерство праці і соціальної політики України (МПіСПУ).
Основними завданнями МПіСПУ є розробка пропозицій і реалізація основних напрямків і пріоритетів державної соціальної політики за рішенням комплексних проблем соціального розвитку, народонаселення, удосконаленню системи оплати праці й соціального партнерства, підвищенню рівня життя й доходів населення, розвитку соціального страхування, кадрового потенціалу, організації пенсійного забезпечення й соціального обслуговування, поліпшенню умов і охорони праці, удосконалення законодавства про працю, зайнятість і соціальний захист населення, забезпечення ефективної зайнятості населення й соціальних гарантій, соціального захисту родини, жінок, дітей, громадян літнього віку й ветеранів, інвалідів, громадян, звільнених з військової служби, і членів їхніх родин, здійсненню міжнародного співробітництва у встановленій сфері діяльності й наданню міжнародної гуманітарної допомоги становленню й розвитку державної служби зайнятості та ін.
Державний центр зайнятості забезпечує зайнятість населення й попередження масового і скорочення тривалого безробіття та створення умов, необхідних для розвитку трудових ресурсів.
Соціальні гарантії у сфері зайнятості передбачені Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про зайнятість населення" (стаття 11) гарантується право громадян на соціальний захист у сфері зайнятості та право на одержання допомоги по безробіттю особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Відповідно до статті 7 цього закону за рішенням місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад може встановлюватись транспортна доступність та інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.
Крім того, відповідно до статті 5 закону держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:
а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;
б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;
в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося пятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам 53 років);
д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.
Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.
Реалізація державних гарантій соціального захисту громадян від безробіття забезпечується шляхом: загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття; наданням гарантій працівникам, які втратили роботу у звязку зі змінами в організації виробництва та праці; наданням додаткових гарантій для окремих категорій громадян, які не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці; наданням гарантій для осіб і обмеженими фізичними та розумовими можливостями; добровільної участі громадян у недержавному страхуванні від безробіття.
РОЗДІЛ 2. ФАКТИЧНИЙ СТАН І ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ
2.1 Стан активної та пасивної політики сприяння зайнятості зайнятості населення
Глобальна економічна криза також негативно позначилася на трудящих нашої країни у минулому році. На обліку у Державній службі зайнятості перебувало 2 143 348 осіб (у 2008 році 2 500 733 особи). На кінець року кількість зареєстрованих безробітних становила 542 827 осіб, у 2008 році 844 944 особи. У 2009 році службі зайнятості вдалося працевлаштувати лише кожного третього безробітного, у попередньому майже кожного другого.
В таблиці 2.1. наведена динаміка працевлаштування незайнятих трудовою діяльністю громадян за 2007 -2009 роки:
Таблиця 2.1.Динаміка працевлаштування незайнятих трудовою діяльністю громадян України (станом на кінець періоду) [25]
РікПрацевлаштовано, тис. осібРівень працевлаштування, 00720082009200720082009Січень63,764,539,36,78,03,8Лютий77,782,446,78,010,04,5Березень103,8104,665,710,812,96,4Квітень113,9113,993,512,314,59,4Травень111,3107,473,112,614,38,0Червень112,0105,472,213,715,08,6Липе