ПредставницькСЦ СЦнститути влади
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СФСФв визначають гарантСЦi мСЦсцевого самоврядування як сукупнСЦсть умов СЦ засобСЦв, що забезпечують реалСЦзацСЦю та захист прав мСЦсцевого самоврядування [6]. Незважаючи на певну узагальненСЦсть такого визначення, воно в цСЦлому вСЦдтворюСФ суть СЦ призначення гарантСЦй.
Варто також указати на недоцСЦльнСЦсть ототожнення понять права мСЦсцевого самоврядування та гарантСЦi мСЦсцевого самоврядування. ОскСЦльки права це можливСЦсть дСЦяти у певний спосСЦб, а гарантСЦi сукупнСЦсть умов, що забезпечують здСЦйснення цСЦСФi можливостСЦ. У разСЦ вСЦдсутностСЦ гарантСЦй така можливСЦсть може бути СЦ не реалСЦзована. СкажСЦмо, представницький орган мСЦсцевого самоврядування надСЦлений правом приймати рСЦшення про проведення мСЦсцевого референдуму (п. 18 ч. 1 ст. 26 Закону Про мСЦсцеве самоврядування в УкраiнСЦ) [9], проте вСЦдсутнСЦсть належних нормативно-правових гарантСЦй (недосконалий закон про референдуми), матерСЦально-фСЦнансових ресурсСЦв СЦ навСЦть необхСЦдних СЦдеологСЦчних гарантСЦй (надто низький авторитет референдумСЦв як форми безпосередньоi демократСЦi) зводить це право нанСЦвець. Як наслСЦдок, практика проведення мСЦсцевих референдумСЦв в УкраiнСЦ вкрай незначна.
ЗдСЦйснюючи певну проекцСЦю поняття гарантСЦй мСЦсцевого самоврядування на такий його елемент, як представницькСЦ органи, варто визначити, що гарантСЦi прав представницьких органСЦв мСЦсцевого самоврядування це умови, засоби та механСЦзми, якСЦ необхСЦднСЦ для безперешкодноi й ефективноi реалСЦзацСЦi повноважень представницьких органСЦв мСЦсцевого самоврядування у вирСЦшеннСЦ питань мСЦсцевого значення.
Щодо визначення перелСЦку, видСЦв гарантСЦй думки науковцСЦв СЦстотно розходяться. Так, найпоширенСЦшою й традицСЦйною СФ класифСЦкацСЦя гарантСЦй як загальних СЦ спецСЦально-юридичних [5]. До загальних вСЦдносять економСЦчнСЦ, полСЦтичнСЦ, духовнСЦ (СЦдеологСЦчнСЦ, виховнСЦ) [6, 8]. Щодо виокремлення спецСЦально-юридичних гарантСЦй бСЦльшСЦсть учених вважають, що iх слСЦд розумСЦти як правовСЦ засоби забезпечення органСЦзацСЦi та функцСЦонування мСЦсцевого самоврядування.
ЗаслуговуСФ на увагу й класифСЦкацСЦя, за якою до загальних гарантСЦй належать: мСЦжнародно-правовСЦ, конституцСЦйнСЦ, полСЦтичнСЦ, економСЦчнСЦ та духовнСЦ. А, вСЦдповСЦдно, до спецСЦально-юридичних органСЦзацСЦйнСЦ, процесуальнСЦ, матерСЦально-правовСЦ [12]. Ця класифСЦкацСЦя маСФ право на СЦснування, проте в нСЦй пропущений такий аспект, як можливСЦсть локальноi нормотворчостСЦ.
Варто, на нашу думку, виокремлювати такий критерСЦй подСЦлу, як рСЦвень нормативно-правового закрСЦплення гарантСЦй. За цим критерСЦСФм отримуСФмо мСЦжнародно-правовСЦ, конституцСЦйнСЦ, законодавчСЦ та локальнСЦ гарантСЦi. КрСЦм того, необхСЦдно вести мову не про найуживанСЦшу двоскладову систему гарантСЦй загальнСЦ та спецСЦально-юридичнСЦ, а про триелементну iх будову: загальнСЦ, нормативно-правовСЦ й органСЦзацСЦйно-правовСЦ.
ВСЦдповСЦдно, загальнСЦ гарантСЦi охоплюють усСЦ обСФктивнСЦ та субСФктивнСЦ соцСЦально-економСЦчнСЦ, полСЦтичнСЦ, СЦдеологСЦчнСЦ умови, в яких функцСЦонують представницькСЦ органи мСЦсцевого самоврядування. Нормативно-правовСЦ мСЦстять сукупнСЦсть нормативно-правових актСЦв рСЦзноi юридичноi сили, що регламентують органСЦзацСЦю й дСЦяльнСЦсть представницьких органСЦв мСЦсцевого самоврядування. ОрганСЦзацСЦйно-правовими гарантСЦями СФ конкретнСЦ засоби, за допомогою яких здСЦйснюСФться належна й ефективна дСЦяльнСЦсть представницьких органСЦв мСЦсцевих самоврядних громад.
Важливе значення мають полСЦтичнСЦ гарантСЦi. СлСЦд зауважити, що бСЦльшСЦсть полСЦтичних гарантСЦй повязана з конституцСЦйно-правовими нормами. Це й право громадян вСЦльно обирати та бути обраними до органСЦв мСЦсцевого самоврядування, й можливСЦсть застосування рСЦзних форм безпосередньоi демократСЦi на рСЦвнСЦ мСЦсцевого самоврядування, зокрема проведення мСЦсцевих референдумСЦв тощо.
Надзвичайно важливими для дСЦяльностСЦ представницьких органСЦв СФ економСЦчнСЦ гарантСЦi, якСЦ загалом можна розумСЦти як економСЦчну систему суспСЦльства, в основу котроi покладено принципи свободи економСЦчноi дСЦяльностСЦ, рСЦвностСЦ усСЦх форм власностСЦ, зокрема й комунальноi [2]. ЕкономСЦчнСЦ гарантСЦi мають бути достатнСЦми для реалСЦзацСЦi тих функцСЦй СЦ повноважень, якСЦ законодавство закрСЦплюСФ за мСЦсцевими радами.
ОскСЦльки саме ради затверджують мСЦсцевСЦ бюджети й, отже, визначають власну матерСЦально-фСЦнансову базу дСЦяльностСЦ, то, здавалося б, проблеми не мають поставати. Водночас система формування бюджетСЦв з верху до низу, вСЦдсутнСЦсть чСЦткого нормативного регулювання СЦнституту комунальноi власностСЦ ставлять пСЦд сумнСЦв матерСЦально-фСЦнансовСЦ гарантСЦi дСЦяльностСЦ представницьких органСЦв. ПСЦд час схвалення вСЦдповСЦдного бюджету ради обмеженСЦ насамперед можливостями власноi громади. Адже в бСЦльшостСЦ населених пунктСЦв фактично немаСФ за рахунок чого наповнити мСЦсцевий бюджет, особливо коли йдеться про невеликСЦ громади. По-друге, практика формування державного бюджету акумулювання бСЦльшостСЦ коштСЦв. А мСЦсцевСЦ бюджети формуються за залишковим принципом. Це створюСФ пряму залежнСЦсть громад вСЦд коштСЦв, якСЦ можуть бути перерахованСЦ у виглядСЦ субвенцСЦй, дотацСЦй з бюджету вищого рСЦвня.
Тому складовою частиною загальних економСЦчних гарантСЦй слСЦд вважати саме гарантСЦю фСЦнансово-економСЦчноi самостСЦйностСЦ мСЦсцевого самоврядування.
Щодо реалСЦзацСЦi окремих повноважень представницькими органами мСЦсцевого самоврядування, то нинСЦ в УкраiнСЦ дСЦСФ близько 500 законСЦв та понад 300 пСЦдзаконних нормативно-правових актСЦв, в яких згадуються органи мСЦсцевого самоврядування чи територСЦальнСЦ громади як субСФкти реалСЦзацСЦi