Предмет і метод правової статистики та значення її показників в забезпеченні правопорядку
Курсовой проект - Математика и статистика
Другие курсовые по предмету Математика и статистика
?, яка в більшості своїх показників дублювала купонну систему. За даними, які наводить М.М.Гернет, в 1914р. до Міністерства юстиції подавалось 4407 річних, піврічних і інших звітів судових установ за 83 формами.
Таким чином, в період ХІХ сторіччя на території нашої країни були закладені основи обліку правових явищ і їх наукового аналізу. Але організація її в цей час не давала змоги встановити дійсні розміри злочинності в країні. Підтвердженням значного погіршення організації кримінально-правової статистики може також бути ліквідація купонної системи в 1909 році. Міністерство юстиції повністю її ліквідувало і залишило систему децентралізації звітності, що призвело до обчислення злочинності лише в особах, а також неможливості одержання даних про рух кримінальних справ.
За радянських часів було прийняте у 1918 році перше положення про організацію державної статистики в країні. Відповідно до цього положення в органах державної статистики при ЦСУ РСФСР, а потім у 1923р. при ЦСУ СРСР були створені відділи моральної статистики, які збирали дані про усі аморальні явища: правопорушення, злочини, алкоголізм, самогоноваріння, безпритульність неповнолітніх тощо. Відомості цей відділ одержував від усіх органів, які вели боротьбу з тим чи іншим аморальним проявом.
Відомості про злочинність, судимість і інші правопорушення аналізувалися за участю крупних вчених: М.М.Гернета, Є.І. Тарновського, Ю.П. Рядіна, О.О.Герцензона, Я.І. Куфаева, В.І. Харфіна та інших.
Для статистики злочинності найважливішою була монографія М.М.Гернета (18741953) Моральная статистика, яка була надрукована в 1922р., і в якій на значному статистичному матеріалі дореволюційної Росії було проведено детальний аналіз злочинності, включаючи аналіз сезонності злочинів, їх розподіл за часом доби.
Наприкінці 30-х років відділи моральної статистики в органах державної статистики були ліквідовані. Уся правова статистика організаційно стала будуватися лише за відомчою підпорядкованістю. Органи, що вели боротьбу з правопорушеннями, надсилали звіти тільки своєму вищому органу. Тривалий час навіть бланки документів первинного обліку не були уніфіковані. З кінця 30-х до початку 60-х років ХХ століття статистичні дослідження правових явищ переважно зводилися до аналізу їх у рамках діяльності правоохоронних і судових органів. При цьому усі ці відомості мали гриф для службового використання або таємно після заповнення.
І лише у 1961р., за ініціативою органів прокуратури, було впроваджено єдині бланки первинних документів для реєстрації злочинів в органах внутрішніх справ і прокуратури. З цього часу і починає функціонувати єдина система реєстрації злочинів в цих органах.
Починаючи з 1988 року усі правоохоронні органи повинні подавати до обласних управлінь державної статистики (або до управлінь статистики м. Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) звіти про виявлені факти правопорушень і свою діяльність, крім даних про оперативно-розшукову діяльність. З цього ж року було знято і завісу таємничості з показників правової статистики.
2. Мета, предмет та завдання правової статистики
Показники правової статистики дають змогу визначити рівень правопорядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, господарських судів, нотаріату і інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, які мали місце у роботі цих органів.
Перша і головна мета правової статистики це цифрова характеристика і облік усіх правопорушень, які розглядаються в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ, прокуратури, органах суду, органах державної безпеки, виправно-трудових закладах, господарських судів, нотаріату та інших державних органах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованих на боротьбу з цими правопорушеннями.
Друга мета правової статистики дати цифрову характеристику діяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки розробленій системі показників, а також визначити додержання законності в їх роботі.
Предмет правової статистики це кількісна сторона тих явищ і процесів, які відносяться до сфери діяльності правоохоронних органів і пов`язані із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності у нерозривному зв`язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.
Особливістю предмету правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися правоохоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правова статистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводити кримінологічні та соціологічні дослідження. В кримінології, наприклад, існує термін латентна злочинність. Він характеризує ті злочини, які внаслідок дії різних причин і умов, не були зареєстровані, але фактично вчинені. Правова статистика про ці злочини не має ніякого уявлення.
Предмет правової статистики обумовлює і основні завдання, які має вирішувати ця галузь статистичної науки:
1. Показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, сприяти