Предмет і метод правової статистики та значення її показників в забезпеченні правопорядку
Курсовой проект - Математика и статистика
Другие курсовые по предмету Математика и статистика
року проводило устрій судів цивільних і кримінальних. На базі одержаних з місць (губернські судові органи) матеріалів міністерство складало щорічні звіти про свою діяльність. Усі справи по кожній губернії поділялись на 6 груп:
1) цікаві, тобто цивільні;
2) кримінальні;
3) слідчі;
4) заборгованість по векселям та запозиченим листам;
5) суперечні та апеляційні;
6) безсуперечні по приписам, вимогам і клопотанням.
По кожній губернії також наводилися дані про кількість підсудних, а також про кількість осіб, які утримувалися під вартою.
Починаючи з 1830 року звіти Міністерства юстиції стають дійсно статистичними, вони включають до себе від 25 до 40 таблиць, які супроводжуються пояснювальною запискою. Ці таблиці були сконструйовані по балансовому методу, що давало змогу контролювати вірність заповнення граф. При цьому ніхто не звертав увагу на те, що деякі справи обліковувалися у звязку з переходом з однієї інстанції до іншої декілька разів, що істотно спотворювало реальну картину.
Після організації в 1834 році губернських статистичних комітетів з`являються огляди з питань злочинності, які вони друкували.
В 1852 році статистичне відділення Міністерства внутрішніх справ було перетворено в статистичний комітет, який з 1857 року став називатися Центральним статистичним комітетом. Цьому комітету доручалося збирати, критично перевіряти, приводити в порядок в обробляти усі статистичні дані, які необхідні уряду. З метою контролю за діяльністю слідчого апарату, який з 1860 року було відділено від поліції і підпорядковано судовим органам, з цього періоду Міністерство юстиції встановило спеціальну звітність (за два місяця і щорічну), яка дозволяла контролювати діяльність органів досудового слідства. Облік злочинів крім вказаних міністерств в цей період проводили і тюремні органи.
В цей час з`являється багато робот по так званій моральній статистиці, важливішим розділом якої є кримінально-правова статистика. На Міжнародному статистичному конгресі в Гаазі А.Кетле навів 180 різних визначень моральної статистики. Поняття моральної статистика, а також її найменування в науковий обіг ввів французький адвокат при апеляційному суді і Парижі А. Геррі (18021867), який в 1833 році надрукував роботу під назвою Досвід моральної статистики Франції Хоча деякі вважають У.Петти батьком моральної статистики. Геррі вважав, що в каждом общественном союзе имеется известная склонность к преступлениям, и путем разработки обширного уголовно-статистического материала стремился определить важнейшие стороны преступности. Питаннями моральної статистики ще раніше займалися представники школи політичної арифметики Д.Граунт, Е.Галлей, У.Петти, Е.Дюкпетьо (18041868) і багато інших дослідників західноєвропейських, роботи яких були відомі. Усі ці дослідження знаменували перший етап у розвитку моральної статистики пошук нових факторів, які підтверджують наявність закономірностей в розвитку суспільних явищ. Вважається що цей період продовжувався до середини ХІХ сторіччя.
Найбільш істотне значення в дослідженні соціально-правових явищ зробив бельгійський вчений Кетле (17961874), який звернув увагу на повторюваність кримінальник явищ, встановив закономірність у проявах злочинності. Він був переконаний в тому, що існує стабільність кількості щорічно вчинених злочинів і на цій основі намагався вивести закономірності руху злочинності.
Значний внесок в розвиток правової статистики цього періоду було зроблено у 60-і роки ХІХ століття. В цей період з`явилась значна кількість наукових праць, завдяки яким кримінальна статистика була суттєво вдосконалена. В першу чергу слід назвати праці Е. Анучіна про засланих, Н.Неклюдова про вік злочинців. Кримінально-статистичними дослідженнями займалися П.М.Ткачев, Ю.Е Янсон, А.І. Чупров і інші.
Судовою реформою 1864р. були передбачені щорічні публікації даних про усі кримінальні справи. В 70-ті роки стали формуватися офіційні збірники статистичних відомостей по кримінальним справам, вступні нариси до яких писав проф. Є.Н.Тарновський. Відомості про злочинність за 18741894р.р. були надруковані в збірнику Итоги русской уголовной статистики, а за 19051915р.р. у Ежегодных сборниках статистических сведений Министерства юстиции.
З 1872р. до 1909р. діяла купонна система реєстрації кримінальних справ, що дозволяло Міністерству юстиції стежити за рухом кожної кримінальної справи. Сутність купонної системи полягала в тому, що до кожної порушеної кримінальної справи підшивався спеціальний зошит (відомості про провадження справи), який складався із 12 купонів. Кожний купон відображав ту чи іншу процесуальну стадію розгляду кримінальної справи. Заповнення купонів було обов`язковим. Його заповнювали особи, які розглядали кримінальну справу, і вони ж несли персональну відповідальність за повноту і достовірність відповідних даних. Таким чином, купонна система дозволяла контролювати рух кожної кримінальної справи і встановлювати, які процесуальні дії щодо неї проваджені. Але після скасування купонної системи важко було встановити, де знаходиться та чи інша кримінальна справа, і які процесуальні дії щодо неї були проваджені. Але ця система мала і негативний момент виключну складність і громіздкість.
Купонна система не була єдино можливої системою в організації кримінально-правової статистики цього періоду. Міністерство юстиції одночасно з нею збирало складну звітність від усіх закладі?/p>