Предмет і метод економічної теорії
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
сті. Сучасна наука говорить про наявність цілого пучка прав власності. Серед них виділяють три основних рівні прав: володіння, розпорядження і користування.
Володіння характеризує закріплену в правових актах належність обєкта власності певному субєкту.
Розпорядження - здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним субєктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації обєкта власності.
Користування (використання) - процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей обєкта власності, а також створення за його допомогою благ.
Субєкти власності - це носії і учасники відносин власності. Субєктами власності можуть виступати окремі люди, групи людей, держава. Відповідно до субєктів власність можна розрізняти індивідуальну, колективну та державну.
Обєктами власності є засоби виробництва, земля, її надра, рослинний та тваринний світ, робоча сила та результати її діяльності - предмети матеріальної та духовної культури, цінні папери, гроші, інформація, авторські права тощо.
Визначальною є власність на засоби і фактори виробництва. Саме власність на засоби виробництва характеризує сутність усієї сукупності відносин власності, в тому числі механізм розподілу і привласнення результатів виробництва, доходів господарської діяльності. В сучасній економіці особливої ваги набуває власність на інформацію. Кваліфікований робітник є власником інформації.
4. Типи, форми і види власності
Система власності є досить складною з точки зору її організації і форм існування. Тому власність класифікують за типами, формами і видами.
Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєднання робітника з засобами виробництва. Робітник може бути сам власником засобів виробництва або бути позбавленим них. В такому разі він може або примусово поєднуватись з засобами виробництва (раби, кріпаки), або поєднуватись шляхом найму через ринок праці.
Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарчих звязків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника з засобами виробництва.
Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та методами господарювання.
В економічній науці немає єдиного підходу і критеріїв для класифікації типів, форм і видів власності. Тим більше, що у ході суспільно-економічного розвитку сама система власності постійно розвивається і змінюється. Сучасна економічна система характеризується багатоманітними формами власності, її змішаними різновидами. У цілому структуру власності можна представити таким чином.
Типи власності:
суспільна;
приватна;
змішана.
Форми власності:
державна (суспільна);
колективна (суспільна);
приватна індивідуально-трудова;
приватна з найманою працею;
змішана.
Види власності.
Види державної власності:
загальнодержавна;
муніципальна (комунальна).
Види колективної власності:
кооперативна;
акціонерна;
партнерська;
громадських організацій;
релігійних і культових організацій.
Види індивідуально-трудової:
одноосібна;
сімейна.
Види приватної з найманою працею:
індивідуальна з найманою працею;
монополістична;
корпоративна.
Види змішаної власності:
державно-колективна;
державно-приватна;
приватно-колективна;
з іноземним капіталом;
інші.
Сучасна система власності характеризується ускладненням структури, багатоманітністю форм власності і господарювання.
Для сучасної економіки характерна багатоманітність форм власності. Основою ринкової економіки є пріоритетний розвиток в умовах багатоманітності форм власності різновидів приватної власності.
Причини багатоманітності форм власності:
По-перше, на сьогодні рівень розвитку продуктивних сил і усуспільнення виробництва в різних секторах народного господарства залишається неоднаковим.
По-друге, науково-технічний прогрес супроводжується взаємозвязаними процесами концентрації та диференціації. Це зумовлює перебудову структури виробництва, її ускладнення, появу нових, відносно самостійних ланок; відкриває можливість для дрібного виробництва та індивідуальної трудової діяльності, що не може не урізноманітнювати як субєктів так і форм власності.
По-третє, в різних галузях різні форми власності мають не однакову ефективність.
По-четверте, в суспільстві існують різноманітні інтересі, які можна реалізувати через різні форми власності.
Для сучасної економіки характерний також розвиток акціонерної форми власності, що супроводжується розпорошенням прав власності серед широких верств населення. Вирішального значення починає набувати право розпорядження.
Тема 4. Форми організації суспільного виробництва
1. Суть і риси натурального господарства
При усій різноманітності способів організації економіки, виділяють усього дві основних форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне господарство.
Натуральне господарство - це історично перший тип господарства, при якому продукт виготовляється для задоволення власних потреб, а не для продажу. Натуральне господарство характеризується такими особливостями:
замкненість. Господарська одиниця виготовляє усі необхідні види продукції, які споживаються всередині ?/p>