Предмет і метод економічної теорії
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
рмувалася в процесі тривалого історичного розвитку. Існують різні підходи до класифікації економічних систем.
Формаційний підхід. Цей підхід характерний для марксизму. У ньому виділяються суспільно-економічні формації: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична.
Суспільно-економічна формація - це історичний тип суспільства, що розвивається на основі визначеного способу виробництва.
Спосіб виробництва - це сукупність продуктивних сил і виробничих відносин, рівень розвитку яких визначає перехід від однієї формації до іншої, більш прогресивної.
Цивілізаційний підхід припускає вивчення світової історії як єдиного планетарного цілого з поступовою зміною цивілізацій. У рамках цього підходу виділяють:
аграрну цивілізацію;
перехідне суспільство (ХVI - XVIII ст);
індустріальне суспільство (ХІХ - ХХ ст);
постіндустріальне суспільство (к. ХХ - поч. ХХІ ст);
За способом організації господарської діяльності виділяють такі типи економічних систем: традиційна економіка. У ній практика використання ресурсів визначається традиціями і звичаями; планова економіка. Координація і спрямування економічної діяльності здійснюється за допомогою централізованого планування, керування і контролю; ринкова економіка. Заснована на товарно-грошових відносинах, приватній власності і конкуренції; змішана економіка. Поєднує ринкову організацію з державним регулюванням економіки; перехідна економіка. Це економіка, що знаходиться в процесі переходу від однієї економічної системи до іншої.
2. Виробничі відносини, їх сутність та види
Виробничі відносини - відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ.
Виробничі відносини включають у себе: соціально-економічні; організаційно-економічні та техніко-економічні відносини.
Соціально-економічні - відносини, обумовлені суспільним устроєм. Соціально-економічні відносини виникають між людьми з приводу умов виробництва і визначаються власністю на фактори виробництва. Основою соціально-економічних відносин є відносини власності.
Організаційно-економічні - це відносини, які виникають з приводу організації і управління виробництвом. Організаційно-економічні відносини складаються з приводу того, як організовані виробництво, розподіл і обмін виготовленого продукту. У їхній основі лежить поділ праці, спеціалізація і кооперація, концентрація виробництва (укрупнення фірм) і його централізація (обєднання виробництв).
Техніко-економічні відносини - це відносини між людьми з приводу створення та використання засобів виробництва. Вони відображають технології виробництва.
Система виробничих відносин утворює економічний лад суспільства на даному етапі його існування. Виробничі відносини нерозривно повязані з продуктивними силами. Функціонування продуктивних сил відбувається у формі певних виробничих відносин. Розвиток продуктивних сил приводить до того, що вони переростають старі виробничі відносини і вимагають їхньої заміни на нові, які здатні забезпечити подальший розвиток виробництва. У цьому полягає суть закону відповідності виробничих відносин рівневі розвитку продуктивних сил.
3. Власність, її сутність та місце в економічній системі
Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Структурна складність відносин власності виявляється у багатоаспектності процесу її історичного розвитку. Розрізняють соціальні, політичні, морально-психологічні та, навіть, ідеологічні аспекти власності. Однак найважливішими є економічне та юридичне розуміння власності, які не слід ні ототожнювати, ні протиставляти.
Власність як соціально-економічна категорія - це система економічних відносин між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва. Вона визначається ступенем розвитку продуктивних сил. Економічна сутність власності розкривається і реалізується в площині взаємодії „людина-людина”.
Як юридично-правова категорія власність відображує майнові відносини, свідомі, вольові взаємозвязки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріплюються системою відповідних прав власності. Власність у юридичному розумінні відображає відношення „людина-річ”.
Економічні відносини власності - первинні. Правові самі по собі зявитись і існувати не можуть. Вони лише закріплюють реально існуючі або потенційно можливі економічні відносини.
Власність відіграє важливу роль в житті суспільства. Власність:
є ядром системи економічних відносин;
визначає належність факторів виробництва економічним субєктам, а також способи поєднання цих факторів;
визначає систему розподілу суспільного продукту і доходів в суспільстві;
визначає соціальну структуру суспільства;
визначає політичний устрій суспільства;
формує систему мотивації до економічної діяльності;
формує систему економічної відповідальності за результати діяльності.
Відносини власності утворюють складну систему, яка, в економічному розумінні, складається з трьох видів відносин:
відносини з приводу привласнення обєктів власності;
відносини з приводу економічних форм реалізації обєктів власності (отримання від них доходу);
відносини з приводу господарського використання обєктів власності.
Власність передбачає реалізацію цілого комплексу прав власно