Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу підприємства ВАТ "Жовтоводський хлібозавод"
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
й показник обчислюють за день або за певний період часу тиждень, місяць, рік.
Характеристика рівня використання робочої сили буде неповною без визначення ступеня виконання змінних норм виробітку. Остання розраховується шляхом зіставлення даних про фактично виконаний обсяг робіт та затрати праці за нормативами.
Структура персоналу підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорії! і груп працівників підприємства.
Ефективність використання трудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції.
Основними показниками продуктивності праці на рівні підприємства є показники виробітку (В) і трудомісткості (Тр) продукції, які розраховуються за формулами:
(1.36),
(1.37),
де Q кількість виробленої продукції в натуральних одиницях або в умовно натуральних одиницях;
Чсп середньооблікова чисельність працюючих, осіб;
t час на виробництво всієї продукції, нормо-годин.
Найбільш поширеним і універсальним показником продуктивності праці є виробіток, який визначається кількістю виробленої продукції в натуральних або умовно-натуральних одиницях у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину (годинний виробіток), один відпрацьований людино-день (денний виробіток), на одного середньоспискового працівника за рік, квартал або місяць (річний, квартальний або місячний виробіток).
Трудомісткість продукції являє собою витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції і послуг. При значній номенклатурі продукції трудомісткість визначається по виробах-представниках, до яких належать вироби, що складають найбільшу питому вагу в сумарному випуску продукції.
Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства й максимальним розміром не обмежується.
У відповідності до статті №1 Закону про оплату праці заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що, відповідно до трудового договору власник або уповноважений ним орган, виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно ст.2 Закону про оплату праці основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга ст.2 Закону про оплату праці).
Відповідно до Інструкції №323 до складу додаткової зарплати також включаються:
- оплата відпусток;
- оплата невідпрацьованого часу у випадках, передбачених законодавством.
Під іншими заохочувальними виплатами (частина третя ст.2 Закону про оплату праці) розуміються виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні й інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або проводяться понад установленими зазначеними актами норми.
Джерелом коштів оплати праці є кошти підприємства, отримані від господарської діяльності, а в бюджетних установах бюджетні асигнування й (або) частина їхніх доходів від господарської діяльності.
Основною на території України є грошова форма оплати праці. Виплата заробітної плати може провадитися грошовими знаками, що мають законний обіг на території України. Колективним договором як виключення може бути передбачена часткова виплата заробітної плати натурою.
Підприємство самостійно (колективним договором) установлює форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови призначення й розмір надбавок, доплат, премій, винагород й інших заохочень. Але при цьому воно повинно враховувати норми й гарантії, передбачені чинним законодавством, генеральними й галузевими (регіональними) угодами.
1.7 Основні тенденції розвитку харчової промисловості України
Харчова промисловість завжди була важливою складовою матеріального виробництва. До 1991 року кондитерська промисловість України займала одне з ведучих місць у структурі виробництва кондитерських виробів колишнього Союзу. Так, 1990 року підприємства України виготовили 1111,5 тисяч тон солодощів, у тому числі на підприємствах Держхарчопрому 901,9 тисяч тон.
Починаючи з 1991 року, виробництво продукції поступово знижувалося й в 1999 році склало лише 170,7 тисяч тон.
Скорочення обсягу виробництва зумовлене застосуванням економічної ситуації в країні й, внаслідок цього, зниженням купівельної спроможності громадян, погіршенням постачання сировини й допоміжних матеріалів, зростанням залежності галузі від критичного імпорту, недосконалою ціновою й податковою політикою, високими процентними ставками за кредити, кризою неплатежів, бартеризацією торговельних відносин, руйнуванням системи ринкової торгівлі й т.д.
Що стосується асортиментів прод