Geum.ru

Правомірна поведінка та історичні типи держав

Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство

Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство

як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Шкода, розмір якої перевищує середній заробіток працівника, може бути відшкодована працівником добровільно, а в разі відмови відшкодовувати заподіяну шкоду питання відшкодування вирішується судом.

Згідно з чинним законодавством, підприємство є субєктом матеріальної відповідальності у разі заподіяння шкоди працівникові й зобовязане відшкодувати працівникові матеріальні збитки за наявності таких підстав:

  1. Незаконного звільнення, переведення чи відсторонення працівника;
  2. Неправильного формулювання запису у трудовій книжці під час звільнення працівника, що унеможливлювало б влаштування його на роботу;
  3. Затримки видачі трудової книжки або розрахунку при звільнені з роботи;
  4. Псування, знищення чи крадіжки особистих речей працівника під час виконання ним трудової функції та в інших, передбачених законодавством випадках.

Стаття 1352 (КЗпП).Колективна матеріальна відповідальність.

При суспільному виконанні працівниками окремих видів робіт, повязаних зі зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна матеріальна відповідальність.

Колективна матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колектив.

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну матеріальну відповідальність розробляється за участю профспілкових обєднань України та затверджується Міністерством праці України.

 

5. Цілі покарання

 

Покарання це:

  • Засіб державного примусу.
  • Засіб, що призначається лише за вироком суду.

Кримінальне покарання це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого.

Застосовуючи кримінальне покарання, держава переслідує наступні цілі:

  • Настання негативних наслідків для винного (кара);
  • Виправлення і перевиховання засудженого;
  • Запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальне попередження);
  • Запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальне попередження).

Стаття 22 (КК). Мета покарання

Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й мА на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність.

(Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-12 від 17.06.92)

Підставою для кримінальної відповідальності є факт учинення злочину та його склад.

Додатковими покараннями визнаються:

  1. Конфіскація майна;
  2. Позбавлення військового або спеціального звання;
  3. Позбавлення батьківських прав.

 

6. Дуалістична та теократична монархії

 

Організація державної влади великою мірою залежить від форм держави. Відомі дві форми правління: монархія і республіка.

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Всі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Існують форми правління, державного устрою та правового режиму.

Форма правління це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція і взаємозвязок її органів, а також їх взаємовідносини з народом.

Розрізняють дві форми державного правління: монархія і республіка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Монархія це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, яка отримує владу у спадок (фараон, шах, цар, імператор).

Існують дві форми монархії:

  • Абсолютна монархія (історичний тип монархії, якому властива належність монарху необмеженої влади (Саудівська Аравія, Оман);
  • Обмежена монархія (форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом).

Серед обмежених монархій розрізняють:

  • Дуалістичну (у руках монарха зосереджена виконавча і, частково, законодавча влада (Йорданія, Марокко);
  • Конституційну (парламентську), яка характеризується певним співвідношенням повноважень монарха і парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія);
  • Виборну;
  • Теократичну (монархія, у якій релігійний лідер є одночасно і главою держави);
  • Принципат (форма рабовласницької монархії, за якої зберігаю