Правознавство
Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство
Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство
є сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
4.3. Система та види цивільно-правових договорів
Різноманітність форм та видів договорів вимагає їх певного впорядкування і, отже, класифікації, що здійснюється за різними ознаками.
1. За ознакою розподілу обовязків між сторонами договори поділяються на:
- односторонні (одна сторона бере на себе обовязок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обовязку щодо першої сторони);
- двосторонні (правами та обовязками наділені обидві сторони договору);
- багатосторонні (укладаються більш як двома сторонами, до них застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів).
2. За ознакою наявності зустрічного відшкодування договори поділяються на:
- відплатні (кожна із сторін має отримати від контрагента певне відшкодування). Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Більшість цивільно-правових договорів є відплатними;
- безоплатні (породжують правовідношення, де тільки одна сторона зобовязана передати цінності).
3. За моментом виникнення договору:
- реальні (визнаються укладеними з моменту, коли на підставі досягнутої згоди здійснюється виконання за договором передача контрагенту певного майна);
- консенсуальні (набувають сили з моменту досягнення сторонами згоди).
Крім цього, договори поділяються на основні та додаткові. Суть поділу полягає в тому, що додаткові договори є залежними від основних, слідують за ними, і в разі визнання недійсним основного договору недійсним є і додатковий. Додатковими є всі договори, що спрямовані на забезпечення виконання зобовязань (договори застави, поруки, завдатку тощо).
Договори основні та попередні.
Попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобовязання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Договори, укладені на користь контрагентів і третіх осіб. Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь не контрагента за договором, тобто сторони, що бере участь в укладенні договору, а третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Договори речові та зобовязальні. Сутність розмежування цих видів договорів полягає в тому, що обєктом речових договорів є не дії зобовязальної особи, а безпосередньо речі, коли договір породжує у контрагента речове право, зокрема право власності. Речовий договір, отже, має бути реальним, оскільки в таких договорах відсутній розрив у часі між укладенням договору і виникненням речового права, і договір спрямований не на виникнення зобовязання з передачі речі, а саме на передачу речі.
Цивільне право розрізняє такі різновиди договорів як публічні та договори приєднання.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обовязок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги звязку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприє?/p>