Правовий статус прокуратури ПольщСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЦючоi правовоi системи неможливо створити цСЦлСЦсну модель прокуратури, ТСрунтуючись на ЗаконСЦ "Про Прокуратуру" й СЦншСЦ закони, що мСЦстять вСЦдповСЦднСЦ норми, зокрема на ЦивСЦльно-процесуальний кодекс. ВСЦдповСЦдно до положень останнього, прокурор може брати участь у судочинствСЦ судСЦв усСЦх рСЦвнСЦв, що нагадуСФ систему, при якСЦй прокурори приписанСЦ до судСЦв. Кодекс також передбачаСФ, що прокурори керують та здСЦйснюють контроль за попереднСЦм провадженням. Вони дСЦйсно виступають у якостСЦ вСЦдповСЦдальноi сторони на раннСЦх стадСЦях судових розглядСЦв. Так, вСЦд дискрецСЦйних повноважень прокурора залежить порушення або припинення кримСЦнального слСЦдства. ПолСЦцСЦя й СЦншСЦ органи кримСЦнального переслСЦдування дСЦють на пСЦдставСЦ постанови суду СЦ прокурорСЦв, та здСЦйснюють вСЦдповСЦдну дСЦяльнСЦсть пСЦд iх наглядом.
КрСЦм того, прокуратура повинна забезпечувати повагу до закону, контролювати законнСЦсть адмСЦнСЦстративних проваджень, подавати думки по законопроектах, спостерСЦгати за дСЦяльнСЦстю органСЦв самоврядування (СЦншими словами, саморегулюючих громадських органСЦзацСЦй), а також звертатися, у разСЦ потреби, у КонституцСЦйний Трибунал. Сфера дСЦяльностСЦ прокуратури СФ надмСЦрно широкою, СЦ законодавцСЦ, покликанСЦ зробити чСЦткий вибСЦр на користь визначеноi моделСЦ прокуратури СЦ послСЦдовно ii реалСЦзовувати.
РОЗДРЖЛ РЖРЖРЖ. СТРУКТУРА ПРОКУРАТУРИ
Щодо прокуратури ПольщСЦ на даний час, то прокуратура в тому виглядСЦ, у якому вона сьогоднСЦ СЦснуСФ, маСФ чотирьохланкову структуру, ii основним органом СФ Генеральний прокурор, функцСЦi якого виконуСФ МСЦнСЦстр юстицСЦi. (ВСЦддСЦли вСЦйськовоi прокуратури очолюються Верховним вСЦйськовим прокурором, що дСЦСФ вСЦд СЦменСЦ Генерального прокурора). Основними органСЦзацСЦйними пСЦдроздСЦлами прокуратури СФ Служба нацСЦонального прокурора (апарат прокурора краiни) вСЦдповСЦдно його апарати на апеляцСЦйному, окружному СЦ районному рСЦвнях. Служба нацСЦонального прокурора СФ частиною МСЦнСЦстерства юстицСЦi й очолюСФться НацСЦональним прокурором, чиi повноваження й обовязки визначаються Генеральним прокурором. УсСЦ прокурори, включаючи тих, якСЦ входять до складу Служби нацСЦонального прокурора, призначаються Генеральним прокурором.
НацСЦональний прокурор, як заступник Генерального прокурора, СЦ СЦншСЦ заступники Генерального прокурора призначаються ПремСФр-мСЦнСЦстром з числа прокурорСЦв Служби нацСЦонального прокурора за пропозицСЦСФю Генерального прокурора.
Закон "Про Прокуратуру" не визначаСФ повноваження, обовязки СЦ внутрСЦшню структуру НацСЦональноi служби; зокрема спСЦввСЦдношення ii повноважень з повноваженнями СЦнших пСЦдроздСЦлСЦв прокуратури. Служба нацСЦонального прокурора СФ допомСЦжним органом, зСЦ складу якого формуються кадри для НацСЦонального прокурора, особливо коли вСЦн виступаСФ перед Верховним Судом, Вищим АдмСЦнСЦстративним Судом чи КонституцСЦйним Трибуналом.
Прокурори можуть звСЦльнятися вСЦд своiх обовязкСЦв Генеральним прокурором по iхнСЦй власнСЦй заявСЦ або звСЦльнятися з посади на пСЦдставСЦ постанови одного з дисциплСЦнарних комСЦтетСЦв прокуратури. Вони змСЦщаються з посади автоматично у випадку засудження за здСЦйснення злочину. Генеральний прокурор може змСЦщати за своiм розсудом будь-якого прокурора, якому дисциплСЦнарний комСЦтет двСЦчСЦ зробив догану. Ця прерогатива носить суперечливий характер. ВСЦдсутнСЦсть чСЦтко сформульованих основ для такого змСЦщення з посади, СЦ той факт, що закон не передбачаСФ можливостей для оскарження, породжуСФ сумнСЦву в конституцСЦйностСЦ таких повноважень.
Закон гарантуСФ незалежнСЦсть прокурора в процесСЦ виконання ним своiх обовязкСЦв, але незалежнСЦсть обмежена принципом СЦСФрархСЦчного пСЦдпорядкування. Таким чином, прокурор зобовязаний дСЦяти вСЦдповСЦдно до наказСЦв, провСЦдних вказСЦвок й СЦнструкцСЦй вищестоящих прокурорСЦв. У принципСЦ, усСЦ накази, що вСЦдносяться до "сутСЦ провадження", вСЦддаються в письмовСЦй формСЦ СЦ по запиту прокурора СЦз вказСЦвкою мотивСЦв. Однак вСЦдсутнСЦ якСЦ-небудь СЦнструкцСЦi, що вСЦдносяться до конкретного результату розслСЦдування.
Якщо нижчестоящСЦ прокурори не згоднСЦ з наказом, вони можуть звернутися до вищестоящого начальства з клопотанням або про змСЦну наказу, або про своСФ вСЦдсторонення вСЦд ведення конкретноi справи. Закон також передбачаСФ, що остаточне рСЦшення про вСЦдсторонення прокурора вСЦд ведення справи приймаСФться безпосереднСЦм начальником прокурора, що видав первСЦсний наказ, крСЦм випадкСЦв, коли наказ був вСЦдданий Генеральним прокурором. ОскСЦльки Генеральний прокурор СФ мСЦнСЦстром юстицСЦi, небезпека полСЦтичного впливу на СЦнститут прокуратури стаСФ очевидною.
Варто також додати, що Генеральний прокурор може видавати провСЦднСЦ вказСЦвки, що обовязковСЦ для всСЦх органСЦв, уповноважених проводити кримСЦнальнСЦ розслСЦдування. Прокурори користуються СЦмунСЦтетом, СЦ не можуть переслСЦдуватися судом чи в адмСЦнСЦстративному порядку без згоди на те вСЦдповСЦдного дисциплСЦнарного комСЦтету, або затриманСЦ без згоди свого начальства. Однак вони можуть бути пСЦдданСЦ дисциплСЦнарним заходам стягнення у випадку здСЦйснення незначних правопорушень.
На думку автора, вСЦдсутнСЦсть конституцСЦйного регулювання прокуратури викликаСФ деяке невдоволення серед прокурорСЦв. БСЦльш того, недостатньо чСЦтке розумСЦння функцСЦй СЦ задач прокуратури пСЦдсилюСФ iхнСФ побоювання виявитися пСЦд постСЦйним тиском з боку полСЦтикСЦв. Особливу стурбованСЦсть викликаСФ подвСЦйний статус мСЦнСЦстра юстицСЦi. Хоча прокурорам заборонена полСЦтична дСЦяльнСЦсть, мСЦнСЦстр юстицСЦi СФ полСЦтиком, що може бут