Правовий статус прокуратури ПольщСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
рийняття СЦнших заходСЦв, запропонованих законом.
БСЦльш пСЦзнСЦ змСЦни до Закону "Про Прокуратуру" передбачили запровадження посади НацСЦонального прокурора, закрСЦпивши за ним повноваження заступника Генерального прокурора. У цСЦлому, численнСЦ правовСЦ положення, якСЦ покликанСЦ регулювати дСЦяльнСЦсть прокуратури, в деяких положеннях суперечать один одному. Перетворення цього СЦнституту здСЦйснювалися поза логСЦчно послСЦдовною моделлю. Такою залишаСФться ситуацСЦя СЦ на сьогоднСЦшнСЦй день.
РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ЗМРЖНИ КОНСТИТУЦРЖЙНОГО СТАТУСУ
У перСЦод роботи над проектом новоi КонституцСЦi (1993-1997 p.), дСЦйсно, неодноразово висувалися пропозицСЦi про "конституцСЦоналСЦзацСЦю" прокуратури. ДеякСЦ учасники процесу розробки КонституцСЦi рекомендували включити положення про прокуратуру в главу про судову владу; СЦншСЦ, навпаки, вважали за необхСЦдне вСЦдокремити прокуратуру вСЦд судовоi влади СЦ наполягали на включеннСЦ вСЦдповСЦдних положень у главу, присвячену правоохоронним органам. З органСЦзацСЦйноi точки зору питання стосувалося того, чи належний Генеральний прокурор звСЦтувати безпосередньо перед парламентом чи виконавчою владою (як це робить мСЦнСЦстр юстицСЦi, що одночасно СФ Генеральним прокурором).
ДеякСЦ спостерСЦгачСЦ думали, що проблема повязана не стСЦльки з конституцСЦйним статусом Генерального прокурора, скСЦльки з персональними характеристиками СЦ якостями особи, що займаСФ цю посаду Член КонституцСЦйного КомСЦтету Лешек Вишневський вказував, що "...складалося вСЦдчуття, що СЦнституцСЦональна слабкСЦсть прокуратури породжувала деяке розчарування; виникали побоювання, що не буде органу, здатного боротися зСЦ свавСЦллям СЦ широко пошириться злочиннСЦсть, особливо шахрайство. БезпосереднСЦй звязок мСЦж Генеральним прокурором СЦ урядом серйозно обмежуСФ (з огляду на недолСЦк часу) його можливостСЦ виконувати обовязки Генерального прокурора. ПрСЦоритет вСЦддаСФться виконанню обовязкСЦв мСЦнСЦстра юстицСЦi. Як МСЦнСЦстр юстицСЦi та чи СЦнша особа, виявляСФться пСЦдданим полСЦтичному впливу, у той час як прокурор повинний пСЦдкорятися винятково закону СЦ дСЦяти як складова частина системи правосуддя. Якщо б прокуратура пСЦдлегла лише законам СЦ КонституцСЦi, СЦснувала б велика СЦмовСЦрнСЦсть розслСЦдування злочинСЦв, у якСЦ замСЦшанСЦ полСЦтики".
Питання прокуратури обговорювався на засСЦданнСЦ КонституцСЦйного пСЦдкомСЦтету Сейму 20 грудня 1995 року. Не дивно, що були висловленСЦ двСЦ протилежнСЦ точки зору. Експерти-юристи заперечували проти вСЦднесення прокуратури до виконавчоi галузСЦ влади, упираючись на довСЦд, що мСЦнСЦстр юстицСЦi не може бути одночасно членом полСЦтичного органу СЦ незалежним прокурором. Навпаки, полСЦтики затверджували, що проти вСЦддСЦлення прокуратури вСЦд виконавчоi галузСЦ влади виступають, як самСЦ прокурори, так СЦ представники уряду. Депутат Ежи Цемневски вказував, що "прокурори вСЦдносяться до категорСЦi державних службовцСЦв, статус яких може, вСЦдповСЦдно до закону, вСЦдрСЦзнятися вСЦд правового статусу СЦнших державних службовцСЦв, проте, вони залишаються державними службовцями, що дСЦють на основСЦ принципу СЦСФрархСЦчного пСЦдпорядкування".
В остаточному пСЦдсумку ПСЦдкомСЦтет рекомендував Сейму або взагалСЦ не застосовувати конституцСЦйних положень про повноваження прокуратури, або вилучити всСЦ наявнСЦ положення, СЦ тим самим зовсСЦм уникнути проблеми "конституцСЦоналСЦзацСЦi".
ПропозицСЦi КонституцСЦйного пСЦдкомСЦтету Сейму обговорювалися КонституцСЦйним КомСЦтетом 5 СЦ 26 вересня 1995 року. У ходСЦ дебатСЦв, що проходили 5 вересня, бСЦльшСЦсть парламентарСЦiв схильнСЦ були визнавати, що прокуратура не повинна бути конституцСЦйним СЦнститутом. Однак мСЦнСЦстр юстицСЦi Ежи Яскерня стверджував, що конституцСЦоналСЦзацСЦя прокуратури надзвичайно бажана, якщо не необхСЦдна, оскСЦльки не можна забувати, що "у демократичнСЦй правовСЦй державСЦ роль прокуратури СЦстотно зростаСФ, оскСЦльки право стаСФ головним регулятором соцСЦального життя, а прокуратура СФ важливим елементом системи забезпечення виконання закону".
АналогСЦчнСЦ доводи висловлювалися й у ходСЦ парламентських дебатСЦв 26 вересня. РЖ якщо мСЦнСЦстр юстицСЦi й експерти-правознавцСЦ пСЦдтримували СЦдею конституцСЦоналСЦзацСЦi прокуратури, то бСЦльшСЦсть парламентарСЦiв вСЦдверто виступали проти цього. В остаточному пСЦдсумку КонституцСЦйний КомСЦтет проголосував проти включення яких-небудь положень про прокуратуру в КонституцСЦю. Коли питання обговорювалося в СеймСЦ, депутати вСЦдповСЦдно до рекомендацСЦi КонституцСЦйного КомСЦтету блокували спроби включити положення про прокуратуру в текст КонституцСЦi. ЗмСЦни, що передбачали, що дСЦючий мСЦнСЦстр юстицСЦi буде одночасно Генеральним прокурором, також не пройшли (для забезпечення квалСЦфСЦкованого (2/3) бСЦльшостСЦ голосСЦв було необхСЦдно набрати 302 голоси; 227 депутатСЦв проголосували за СЦ 215 - проти, 10 утрималися).
РозбСЦжностСЦ, викликанСЦ визначенням конституцСЦйного статусу прокуратури, виявилися важливим елементом процесу перебудови полСЦтичноi системи. У випадку включення вСЦдповСЦдних положень у КонституцСЦю були б закрСЦпленСЦ органСЦзацСЦйнСЦ СЦ функцСЦональнСЦ принципи дСЦяльностСЦ прокуратури. ПСЦд час вСЦдсутностСЦ таких положень, проблема залишаСФться невирСЦшеноi.
Норми, встановленСЦ законом, легко можуть бути змСЦненСЦ при змСЦнСЦ спСЦввСЦдношення сил у парламентСЦ. Це особливо серйозна проблема для ПольщСЦ, де полСЦтичний ландшафт далекий вСЦд стабСЦльностСЦ. Насамперед, обТСрунтованим СФ твердження, що такий важливий СЦнститут, яким СФ прокуратура, повинен бути сильним СЦ надСЦйним. На жаль, в умовах