Право власностСЦ на землю в ЗапорозьськСЦй ССЦчСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Одеський державний економСЦчний унСЦверситет
Доклад
на тему:
тАЮПраво власностСЦ на землю в ЗапорозькСЦй ССЦчСЦтАЭ
Виконав студент
26 КЕФ
КаверСЦн АнатолСЦй
Одеса 2002
Право власностСЦ на землю в ЗапорозькСЦй ССЦчСЦ
Cеред цивСЦльно-правових норм козацького права важливе мСЦсце займали норми, якСЦ регулювали право власностСЦ на землю. ЗвичаСФве право запорожцСЦв встановлювало порядок володСЦння СЦ користування землею, лСЦсами, рСЦками, озерами, сСЦножатями тощо.
Як вСЦдомо, запорозькСЦ козаки до 1775 р. володСЦли значною територСЦСФю на лСЦвому СЦ правому берегах ДнСЦпра. "асниками цСЦСФi землСЦ вони вважалися на пСЦдставСЦ права першого займу.
Заiмка (займанщина) земель була широко поширена на територСЦi Гетьманщини СЦ Слобожанщини, особливо в другСЦй половинСЦ XVII протягом XVIII ст. Займанщина це норми звичаСФвого права, якСЦ дозволяли на пСЦдставСЦ першого займу володСЦти, користуватися СЦ навСЦть розпоряджатися землею. Займати дозволялося тСЦльки вСЦльнСЦ землСЦ, якСЦ нСЦкому не належали. Землю займали конкретнСЦ особи (чи особа). Тому вСЦдразу ж утворювалася СЦ певна форма землеволодСЦння: общинна (колективна) чи особиста (СЦндивСЦдуальна).
На територСЦi Запорозьких Вольностей СЦснувала виключно колективна власнСЦсть на землю. Земля СЦ всСЦ угСЦддя запорозьких козакСЦв вважалися спСЦльною власнСЦстю ВСЦйська Запорозького СЦ були в повному розпорядженнСЦ Коша Запорозькоi ССЦчСЦ. Наприклад, канцелярист Денис Зараховський в офСЦцСЦйнСЦй вСЦдповСЦдСЦ киiвському митрополиту Гав-риiлу у звязку з вСЦдводом землСЦ пСЦд церкву в слободСЦ МичковСЦй (дата вСЦдсутня), зауважив, що земля вСЦйськова запорозька не в роздСЦлСЦ, а вся громадською вважаСФться.
На мою думку, СЦснування колективноi (общинноi) власностСЦ на землю обумовлювалося такими причинами: по-перше, субСФктом першого займу землСЦ був колектив, громада, запорозьке товариство; по-друге, колективна власнСЦсть на землю пСЦдтримувалася промислами (передусСЦм рибальством СЦ мисливством), якСЦ базувалися на колективнСЦй працСЦ. Для промислового рибальства СЦ мисливства потрСЦбен був реманент СЦ чимала кСЦлькСЦсть робочих рук, тому виникали обСФднання промисловикСЦв рибальськСЦ тафи, мисливськСЦ артСЦлСЦ (наприклад, лисичникСЦв) та СЦн.
За звичаСФм, козаки члени сСЦчового товариства, а також посполитСЦ пСЦдданСЦ ВСЦйська Запорозького, якСЦ проживали на територСЦi Запорозьких Вольностей, могли отримати землю на правах користування. Фактично цСЦСФю можливСЦстю користувалися старшини та заможнСЦ козаки, якСЦ мали змогу ii обробляти.
ЗемельнСЦ дСЦлянки вСЦдводилися Кошем (СЦнколи паланковим правлСЦнням) козакам СЦ посполитим за iх проханням. ЗемлСЦ було багато, що дозволяло козакам самим вибирати собСЦ дСЦлянки, пСЦсля чого вони одержували вСЦд Коша паспорт чи бСЦлет на право користування цСЦСФю землею СЦ заводили на нСЦй своСФ господарство зимСЦвник. За звичаСФм, зимСЦвник СЦ землю розглядали як неподСЦльнСЦ частини господарства. "асник землСЦ та зимСЦвника, за згодою кошовоi старшини, мав право навСЦть розпоряджатися своiм господарством: продати, закласти, подарувати його. ЗаможнСЦ козаки СЦ вСЦйськовСЦ старшини нерСЦдко володСЦли кСЦлькома зимСЦвниками. Наприклад, кошовому отаману П. Калнишевському у 1774 р. належали три зимСЦвники. Двома зимСЦвниками володСЦв полковник ОрСЦльськоi паланки Гараджа. У вСЦйськового писаря Глоби було три зимСЦвники.
ЗемельнСЦ угСЦддя запорожцСЦв розрСЦзнювалися за своСФю якСЦстю: однСЦ були надзвичайно багатСЦ на звСЦра СЦ рибу, СЦншСЦ бСЦднСЦшСЦ. КрСЦм того, кращими вважалися тСЦ угСЦддя, якСЦ були розташованСЦ якомога далСЦ вСЦд пСЦвденних кордонСЦв Запорозьких Вольностей, оскСЦльки вони зазнавали найменших втрат вСЦд набСЦгСЦв татар. Щоб уникнути непорозумСЦнь, повязаних з експлуатацСЦСФю рСЦзних за якСЦстю земельних дСЦлянок, у ЗапорозькСЦй ССЦчСЦ щороку проводили перерозподСЦл угСЦдь по лясам, шляхом жеребкування.
Жеребкування землСЦ проводилося в такому порядку: спочатку землю отримували куренСЦ, потСЦм старшина, далСЦ духовенство СЦ, нарештСЦ, жонатСЦ козаки та всСЦ СЦншСЦ. ОскСЦльки просте жеребкування вСЦдразу всСЦСФi землСЦ не виключало того, що куренСЦ СЦ старшина могли одержати найгСЦршСЦ дСЦлянки, то, на думку М. Слабченка, жеребкували кСЦлька розрядСЦв (класСЦв) земель. КращСЦ земельнСЦ угСЦддя (можливо розташованСЦ ближче до ССЦчСЦ) жеребкували мСЦж куренями; трохи гСЦршСЦ, за тими чи СЦншими ознаками, мСЦж старшиною та духовенством, а тСЦ, що залишилися, розподСЦляли, знову ж таки жеребкуванням, мСЦж СЦншими субСФктами землекористування. РСЦчне користування не повертало угСЦддя в одноманСЦтну масу, чотири розряди землСЦ залишалися СЦ жеребкувалися окремо кожного року.
На основСЦ сказаноговище постаСФ запитання: якщо всСЦ землСЦ запорозького козацтва пСЦдлягали щорСЦчному перерозподСЦлу шляхом жеребкування, то як же могли СЦснувати великСЦ зимСЦвники? Адже неможливо навСЦть уявити, щоб власник зимСЦвника щороку переносив його на нове мСЦсце (зимСЦвник нерСЦдко складався з двох-трьох житлових та господарських споруд досить значних розмСЦрСЦв).
ЙмовСЦрно, що у запорозьких козакСЦв СЦснувало двСЦ категорСЦi земель, якСЦ мали рСЦзний правовий статус. Перша категорСЦя земель це мисливськСЦ та рибальськСЦ угСЦддя, сСЦножатСЦ, пасовища тощо. Саме вони пСЦдлягали щорСЦчному перерозподСЦлу мСЦж рСЦзними субСФктами землекористування, вказаними вище. КурСЦнь, вСЦйськовий старшина а