Geum.ru


Право власностСЦ на землю в ЗапорозьськСЦй ССЦчСЦ

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



?го вСЦдхилили, посилаючись на те, що без ухвали всСЦСФi громади дозвСЦл не можна дати.

В окремих випадках допускалася оренда землСЦ. Наприклад, у. 1774 р. полковник ОрСЦльськоi паланки РЖван Гараджа здав в оренду сСЦнокоси росСЦйським однодворцям. Можливо, це були угСЦддя з числа зайвих, хоча б СЦ з тих, якСЦ припали на жеребок, або ж за отриманСЦ грошСЦ можна було купити необхСЦдне сСЦно, не витрачаючи на косСЦння та перевезення багато робочоi сили та часу.

У XVIII ст. оренда землСЦ була поширена також на ЛСЦвобережнСЦй СЦ СлобСЦдськСЦй УкраiнСЦ.

Розглянемо питання щодо верховного власника земель запорозьких козакСЦв. Вперше кордони Запорожжя були визначенСЦ спецСЦальним указом польського короля Сте-

фана БаторСЦя вСЦд 1576 р. Право запорозьких козакСЦв на землю неодноразово пСЦдтверджували й СЦншСЦ польськСЦ королСЦ, а також росСЦйськСЦ царСЦ ОлексСЦй Михайлович, Петро РЖ, Анна РЖванСЦвна, РДлизавета ПетрСЦвна, Катерина II.

РЖз середини XVII ст. територСЦя Запорожжя стаСФ обСФктом мСЦжнародних угод. ПСЦсля АндрусСЦвського перемиря у 1667 р. ця територСЦя вважалася спСЦльною для РосСЦi СЦ ПольщСЦ. ТСЦльки пСЦсля ВСЦчного миру в 1686 р. вона перейшла повнСЦстю пСЦд юрисдикцСЦю РосСЦi.

ПСЦсля вСЦдомих подСЦй ПСЦвнСЦчноi вСЦйни за наказом Петра РЖ Запорозька ССЦч у 1709 р. була зруйнована СЦ запорозькСЦ козаки були змушенСЦ перейти пСЦд протекторат Кримського хана. ЗемлСЦ ж запорожцСЦв офСЦцСЦйно були втраченСЦ РосСЦСФю тСЦльки по Прутському миру 1711 р. Петро РЖ змушений був погодитися на проведення кордону мСЦж Самарою СЦ Ореллю СЦ взагалСЦ не вступатися бСЦльше в запорожцСЦв.

Коли в кСЦнцСЦ 1734 р. запорожцСЦ знову перейшли в пСЦдданство РосСЦi, вважалося, що вони забирають з собою назад СЦ свою територСЦю, яка, як уже зазначалося вище, належала Запорожжю по праву першого займу, не пСЦдтверджена нСЦякими мСЦжнародними трактатами, або ж по неразграничению оной, кажучи мовою тодСЦшнСЦх документСЦв. Лише пСЦсля закСЦнчення росСЦйсько-турецькоi вСЦйни 1735-1739 рр. було остаточно визначено кордон мСЦж РосСЦСФю СЦ Туреччиною: на ЛСЦвобережжСЦ цей кордон (так званий кордон 1740 р. ) СЦшов по прямСЦй лСЦнСЦi вСЦд витокСЦв р. КСЦнськСЦ Води до витокСЦв р. Берди. Таким чином, запорозькСЦ землСЦ формально увСЦйшли до складу РосСЦйськоi СЦмперСЦi. Як бачимо, з середини XVII ст. запорозькСЦ козаки не виступають на мСЦжнароднСЦй аренСЦ як власники своiх земель. Це право уособлювали в рСЦзнСЦ роки Польща, Туреччина, РосСЦя.

У перСЦод Новоi ССЦчСЦ ВСЦйсько Запорозьке зберСЦгало певну автономСЦю у складСЦ РосСЦйськоi СЦмперСЦi. (Про це свСЦдчить хоча б термСЦн ЗапорозькСЦ ВольностСЦ, який зявляСФться в офСЦцСЦйних документах у XVIII ст. ). Але царський уряд, виступаючи верховним власником цих земель, вСЦв активний наступ на територСЦю Запорожжя, передусСЦм шляхом спорудження фортець СЦ впровадження поселень на цСЦй територСЦi, якСЦ вСЦдмежовували землСЦ запорожцСЦв вСЦд ЛСЦвобережноi та Правобережноi Украiни. Ще 1687 р. на р. СамарСЦ було збудовано Новобогородицьку фортецю. 1736 р. ii було вСЦдновлено пСЦд назвою Самарського ретраншементу. У 1699 р. зведено фортецю у Камяному ЗатонСЦ. У 1735 р. за два кСЦлометри вСЦд ССЦчСЦ для утримання козакСЦв в надлежащем порядке було збудовано НовосСЦченський ретраншемент. З 1740 р. почалося заселення Заднепрских мест вихСЦдцями з Полтавського та Миргородського полкСЦв. У 1746 р. схСЦдна частина Запорожжя по р. КальмСЦус перейшла у володСЦння донських козакСЦв. 1750-1754 рр. на запорозьких землях було споруджено фортецю св. РДлисавети центр органСЦзованоi тодСЦ Новоi СербСЦi. На пСЦвнСЦчному сходСЦ запорозьких земель було створено Словяно-СербСЦю. З 1770 р. розпочалося будСЦвництво ДнСЦпровськоi укрСЦпленоi лСЦнСЦi, яка пройшла майже через всю територСЦю Запорозьких Вольностей.

ЗапорожцСЦ боролися за збереження своiх Вольностей як мирними, легальними шляхами делегацСЦi до Петербурга, так СЦ збройними сутичками зСЦ своiми сусСЦдами. Один СЦз дослСЦдникСЦв, А. ЦРЖиманов, назвав ii передсмертною поземельною боротьбою Запорожжя.

Як вСЦдомо, запорожцСЦ не визнавали законСЦв СЦнших держав. Проте у разСЦ потреби, зокрема, коли йшлося про iхнСЦ права на землю, вони не цуралися посилання на вСЦдповСЦднСЦ нормативнСЦ акти РечСЦ Посполитоi та РосСЦi. Не випадково депутацСЦя запорожцСЦв у складСЦ вСЦйськових старшин Сидора БСЦлого СЦ Логина Мошенського та полкового старшини Антона Головатого, направлена до Катерини II в кСЦнцСЦ 1774 р., везла з собою цСЦлий пакет документСЦв (у копСЦях), в який входили: унСЦверсал Б. Хмельницького 1655 р., грамота царя ОлексСЦя Михайловича гетьмановСЦ Б. Хмельницькому СЦ ВСЦйську Запорозькому вСЦд 27 березня 1654 р., унСЦверсал польського короля Михайла Вишневецького 1670 р. СЦз затвердженням Острозькоi угоди, грамоти царСЦв РЖоанна, Петра СЦ СофСЦi 1688 р., конституцСЦя сейму у ВаршавСЦ 1717 р., де згадуСФться унСЦверсал короля Стефана БаторСЦя козацтву 1576 р.

Список використаноi лСЦтератури:

  1. Будзилович РЖ., Юрченко А. Оренда землСЦ в УкраiнСЦ // Право Украiни. 1994. - № 10. - С. 65.
  2. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. С. 499.
  3. Голобуцький В. О. ЗапорСЦзька ССЦч в останнСЦ роки свого СЦснування. 1734-1775. К., 1961. - С. 163.
  4. ГуржСЦй О. РЖ. Заiмка землСЦ й вСЦльнСЦ вСЦйськовСЦ села та мСЦстечка в загальному розвитку аграрних вСЦдносин на ЛСЦвобережнСЦй УкраiнСЦ (друга половина XVII перша половина XVIII ст. ) / РЖсторСЦя та СЦсторСЦографСЦя Украiни: 36. наук, праць. К., 1985. С. 59.
  5. Зварницкий Д. И. Вольности запорожских козаков: Историко-топографический очерк. - 2-е изд. - СПб., 1898. - С. 337.
  6. Кабузан В. М. Заселение Новороссии. С. 9, 12, 120. "ГолобуцькийВ. Запорозьке козацтво. С. 501-502.