Geum.ru

Початок державного відродження України у 1917–1920 рр. Пошук оптимальних моделей державотворення

Информация - История

Другие материалы по предмету История

я 22 січня 1919 року в Києві.

Акт злуки мав декларативний, символічний характер. Сторони, що обєднувалися, не мали достатньої кількості державотворчих сил, щоб вистояти в складних тогочасних умовах. Під ударами Польщі, яку підтримували країни Антанти, ЗУНР, попри відчайдушні спроби відстояти свою незалежність, втрачає контроль над власною територією.

 

Ризький договір

 

3 липня 1920 року Польща розпочала таємні мирні переговори з Радянською Росією. Представники двох держав зїхалися в Ризі для прелімінарних переговорів. 18 березня 1921 року в Ризі підписано мирний договір між Польщею та Радянською Росією. Польща визнала Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Правобережна Україна була поділена: Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся перейшли до Польщі, Східна Волинь Росії.

Завершення громадянської війни засвідчувало не тільки перемогу радянської влади на теренах колишньої Російської імперії, а й поразку національно-патріотичних сил та болючий територіальний розкол українських земель.

 

Висновок

 

Ризький договір закінчив героїчну добу Визвольних Змагань, боротьби за волю України, за її державу, за її національні права. Ця боротьба охопила тільки чотири роки (1917-1921), але ці роки виорали глибоку межу між попередніми та наступними роками. Вони піднесли національну свідомість народу, скріпили соборність, прагнення державності, бажання мати в своїй хаті свою правду й волю. Дуже багато крові пролив український народ, сотні тисяч жертв кращих синів своїх приніс він, щоб здійснити мрії свободи. Оточений ворогами він не мав підтримки, не мав спільника в цій титанічній боротьбі. Але до останньої можливості не піддавався.

Боротьба не скінчилась. Пройдено тільки окремі її етапи. Історія України дає багато прикладів, коли здавалося, що вже вона остаточно переможена, знищена, що її нема й не буде, - але минає час, і вона виходила знову на історичний кін оновлена й жива.

Література

 

  1. Бойко О.Д. Історія України. 3-е вид., випр., доп., - К.,2006. С. 316-367.
  2. Жуковський А. , Субтельний О. Нарис історії України. Львів - 1993. С. 73-94.
  3. Історія України. Навчально методичний посібник. Одеса - 1998. С. 184-194.
  4. Полонська-Василенко Н. Історія України. К.,1995. С. 462-465, 517-544.
  5. Субтельний О.Україна історія. 3-е вид., пер., доп. К.,1993. С.424-440.