Поняття стресу
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
Зміст
Вступ
Ключові поняття та терміни
1. Стрес
2. Нервово-психічна напруга як різновид стресу
3. Психічні стани при конфліктах і стресах
4. Психологічний захист від стресу
5. Шляхи подолання й зняття посттравматичного стресу
6. Шкала соціальної адаптації
Висновок
Використана література
Вступ
У житті кожна ситуація по-своєму впливає на наш організм і може, зокрема, викликати різного роду стресорні реакції.
Людина істота соціальна. І очевидно, що афективні звязки, що виникають протягом всього її життя, іноді мають для неї вирішальне значення. Тому будь-яке створення міцних відносин і особливо їхній розрив (на рівні двох людей, родини або групи) можуть приводити до емоційних розладів, іноді із драматичними наслідками.
Професійне або учнівське життя молоді також, хоча й у меншому ступені, буває джерелом стресів. Всі ми рано або пізно самі проходимо через це. Наше особисте поводження й зміни в нашім розумінні життя теж часто викликають напруженість, що дорого обходиться організму. І нарешті, проведення дозвілля, так само як турботи повсякденного життя або періоди нездоровя вимагають іноді, щоб організм черпав сили для їхнього подолання зі своїх резервів.
У роботі розглядається проблема стресу, причини та наслідки нервово-психічної напруги, шляхи подолання і зняття посттравматичного стресу.
Ключові поняття та терміни
Стрес, загальний адаптаційний синдром, дистрес, фізіологічний (психічний) стрес; когнітивний, емоційно-поведінковий, соціально-психологічний субсиндроми; екологічний, трансактний, регуляторний підходи; нервово-психічна напруга, психічний стан, фрустрація, посттравматичний стрес; ментальний, емоційний, фізичний рівні поведінки; позитивна Я-концепція, фобії, когнітивні процеси, психологічна адаптація.
1. Стрес
Термін стрес в наукову термінологію був введений у 1936 році Г. Сельє, який зробив висновок про існування загального адаптаційного синдрому, що забезпечує пристосування організму до умов середовища, які змінюються. При цьому стрес розумівся автором як неспецифічна відповідь організму на будь-яку нову вимогу, що до нього ставиться.
Загальний адаптаційний синдром характеризується трьома стадіями: на першій стадії (стадія тривоги) відбувається мобілізація захисних реакцій організму; на другій (стадія резистентності) - виникає збільшення стійкості організму до дії стресорів; третя стадія (виснаження) характеризується виснаженням адаптаційних резервів. Г. Сельє розмежував поняття стрес та дистрес: стрес є корисним і приводить до адаптації, дистрес - шкідливим і призводить до різноманітних психосоматичних захворювань. Негативні стресові реакції викликають нервові зриви, руйнують здоровя людини й паралізують або деформують її активну соціальну діяльність. Вони особливо руйнівні для організму, якщо людина "стримує" себе, контролює свої емоційні реакції. Доречно згадати афористичні слова відомого психіатра К.М. Викова: "Журба, не виплакана сльозами, змушує плакати внутрішні органи". Все більше і більше сучасна медицина вказує на соціогенний і психогенний характер деяких захворювань людини.
Л.О.Китаєв-Смик в загальному адаптаційному синдромі виділив ще чотири субсиндроми: емоційно-поведінковий, вегетативний, когнітивний та соціально-психологічний.
Класичні уявлення про стрес були розвинуті Р. Лазарусом. Ним були виділені два його види: фізіологічний та психічний. Види стресу, згідно з автором, відрізняються за своєю природою та механізмами розвитку: фізіологічний стрес характеризується опосередкуванням стимулів автоматичними гомеостатичними механізмами, а психічний - психічними процесами оцінки можливої загрози та пошуком адекватної відповіді на неї.
Пізніше набули поширення погляди про умовність цілковитого поділу стресу на фізіологічний та психічний, оскільки в фізіологічному стресі є психічні елементи і навпаки.
Проаналізувавши велику кількість вітчизняних і зарубіжних досліджень, А.Б. Леонова виділила три основних підходи до аналізу професійного стресу: екологічний, трансактний і регуляторний. Згідно з першим підходом стрес розуміється як результат взаємодії індивіда з навколишнім середовищем; відповідно до другого - як індивідуально-пристосувальна реакція людини на ускладнення ситуації; третього - як особливий клас станів, що відбиває механізм регуляції діяльності в утруднених умовах.
Один із представників екологічного підходу С. Касл виділив два основних трактування поняття стресу у звязку з трудовою діяльністю - звужене та розширене. В першому трактуванні стрес розглядається як переважання вимог середовища над тими наявними можливостями субєкта, що необхідні для їх задоволення (наявність перевантаження, надстимуляції). В другому - як неадекватність у цілісній системі "людина - середовище", що включає не тільки звужене тлумачення, але й звязок між потребами людини і можливостями їх задоволення в трудовому середовищі (недовикористання людських можливостей, знижене навантаження, низька стимуляція).
Згідно з трансактною моделлю стресу Т. Кокса стрес являє собою індивідуальний феномен, що є результатом взаємодії (чи трансакції) між людиною і ситуацією, в якій вона перебуває. Термін "трансакція" в даному контексті був використаний автором для того, щоб підкреслити активну й адаптивну природу здійснюва?/p>