Поняття й види стадСЦй вчинення злочину за чинним законодавством
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ину. Така дСЦяльнСЦсть виражаСФться в усвСЦдомлених дСЦях, спрямованих на заподСЦяння шкоди суспСЦльним вСЦдносинам, що охороняються законом про кримСЦнальну вСЦдповСЦдальнСЦсть. При вчиненнСЦ необережного злочину особа не передбачаСФ можливостСЦ настання суспСЦльно небезпечного наслСЦдку або ж легковажно розраховуСФ на його вСЦдвернення. В таких випадках не може бути й мови про попередню злочинну дСЦяльнСЦсть, оскСЦльки у винного нема намСЦру заподСЦяти шкоду. Готування до злочину й замах на злочин можуть вчинюватись тСЦльки з прямим умислом. Це пояснюСФться тим, що особа, якщо вона, дСЦючи з прямим умислом, не доводить злочин до кСЦнця, то ненастання злочинних наслСЦдкСЦв внаслСЦдок вчинених дСЦй компенсуСФться наявнСЦстю реалСЦзованого в дСЦях намСЦру, бажаннСЦ спричинити такСЦ наслСЦдки. За вСЦдсутнСЦстю прямого умислу нема нСЦ суспСЦльно небезпечних, нСЦ цСЦлеспрямованих дСЦй, нСЦ бажання заподСЦяти шкоду, а отже, нема нСЦ обСФктивних, нСЦ субСФктивних пСЦдстав для СЦнкримСЦнування особСЦ посягання на безпосереднСЦй обСФкт.
РЖншими словами, якщо особа не бажаСФ якогось наслСЦдку, вона не може нСЦ готуватися до нього, нСЦ здСЦйснити замах на його спричинення. Небажання настання наслСЦдкСЦв СФ характерним не тСЦльки для необережних злочинСЦв, а й при вчиненнСЦ злочину з непрямим умислом. Якщо особа не бажала настання суспСЦльно небезпечних наслСЦдкСЦв, але свСЦдомо iх допускала, вона повинна нести вСЦдповСЦдальнСЦсть за фактично спричинену шкоду навСЦть тодСЦ, коли могла настати СЦ бСЦльш тяжка шкода.
Про умисний характер готування до злочину та замаху на злочин свСЦдчать вживанСЦ у законСЦ слова: змова на вчинення злочину, умисне створення умов для вчинення злочину (ст. 14 КК), замахом на злочин СФ вчинення особою з прямим умислом дСЦяння (ст. 15 КК).
На практицСЦ СЦнодСЦ виникають труднощСЦ при вирСЦшеннСЦ питання вСЦдповСЦдальнСЦсть осСЦб, якСЦ дСЦяли з неконкретизованим або альтернативним умислом.
При неконкретизованому умислСЦ у свСЦдомостСЦ особи попередньо не конкретизований намСЦр заподСЦяти якСЦсь певнСЦ (визначенСЦ) наслСЦдки. iй байдуже, будуть вони бСЦльш тяжкСЦ чи менш тяжкСЦ. Особу повною мСЦрою влаштовують будь-якСЦ з них. З настанням злочинного наслСЦдку вчинене повинно квалСЦфСЦкуватися як закСЦнчений злочин, залежно вСЦд наслСЦдкСЦв, що фактично настали. Якщо ж, незважаючи на намагання заподСЦяти шкоду, вона не настала, скоСФне треба розглядати як замах на спричинення найменш тяжкого наслСЦдку. Це пояснюСФться тим, що особа бажала настання як бСЦльш тяжкого наслСЦдку, так СЦ менш тяжкого наслСЦдку. В цьому випадку немаСФ пСЦдстав притягувати особу до кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ за замах на спричинення бСЦльш тяжких наслСЦдкСЦв, оскСЦльки вСЦдповСЦдальнСЦсть за закСЦнчений злочин при невизначеному (неконкретизованому) умислСЦ настаСФ за фактично спричинену шкоду.
При альтернативному умислСЦ особа передбачаСФ настання СЦндивСЦдуально визначених злочинних наслСЦдкСЦв СЦ бажаСФ настання будь-якого з них. ОскСЦльки бажанням охоплювалось також настання бСЦльш тяжкого наслСЦдку, вСЦдповСЦдальнСЦсть визначаСФться з врахуванням спрямованостСЦ умислу на заподСЦяння бСЦльш тяжкого наслСЦдку. Якщо ж злочин не був доведений до кСЦнця з причин, що не залежали вСЦд волСЦ винного, або настали наслСЦдки менш небезпечнСЦ, нСЦж тСЦ, якСЦ охоплювались його умислом, вСЦн повинен нести вСЦдповСЦдальнСЦсть за замах на злочин, що передбачаСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за бСЦльш тяжкий злочинний наслСЦдок.
Готування до злочину й замах на злочин можливСЦ в усСЦх умисних злочинах СЦз матерСЦальним складом. Винятком СЦз цього правила СФ злочини, що вчинюються в станСЦ сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслСЦдок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкоi образи з боку потерпСЦлого. До початку дСЦй потерпСЦлого винний не маСФ гадки про вчинення злочину СЦ навСЦть не припускаСФ, що вчинить його. КрСЦм того, сильне душевне хвилювання виникаСФ раптово СЦ протСЦкаСФ недовгочасно. Тому готування до вчинення подСЦбного злочину неможливе.
На практицСЦ СЦнодСЦ виникаСФ питання: чи можлива попередня злочинна дСЦяльнСЦсть у злочинах СЦз формальним складом? СлСЦд зазначити, що готування до злочинСЦв СЦз формальним складом, якСЦ вчинюються як шляхом дСЦi, так СЦ шляхом бездСЦяльностСЦ, можливе. Наприклад, виготовлення фСЦктивноi довСЦдки, за допомогою якоi субСФкт розраховуСФ ухилитися вСЦд призову на строкову вСЦйськову службу (ст. 335 КК).
ВтСЦм, деякСЦ злочини з формальним складом не можуть мати стадСЦi замаху. До них належать такСЦ умиснСЦ злочини, в яких уже перший акт дСЦяльностСЦ створюСФ закСЦнчений склад злочину. Наприклад, не можна вчинити замах на погрозу скоiти вбивство (статтСЦ 129, 398 КК), на розбСЦй (ст. 187 КК), публСЦчнСЦ заклики до агресивноi вСЦйни (ст. 436 КК), погрозу знищення майна (ст. 195 КК), завСЦдомо неправдиве повСЦдомлення про загрозу безпецСЦ громадян, знищення чи пошкодження обСФктСЦв власностСЦ (ст. 259 КК) тощо. КрСЦм того, не можуть мати стадСЦi замаху злочини, сконструйованСЦ таким чином, що вважаються закСЦнченими з початку посягання на безпосереднСЦй обСФкт злочину. Це злочини з так званими формально-матерСЦальними складами, якСЦ починаються словами посягання на СЦ в яких злочинний наслСЦдок СФ альтернативною ознакою. Так, не мають стадСЦi замаху посягання на життя державного чи громадського дСЦяча (ст. 112 КК), посягання на здоровя людей пСЦд приводом проповСЦдування релСЦгСЦйних вСЦровчень чи виконання релСЦгСЦйних обрядСЦв (ст. 181 КК).
2. ЗакСЦнчений та незакСЦнчений злочин
Поняття закСЦнченого злочину сформульовано у ч. 1 ст. 13 КК. ЗгСЦдно з нею закСЦнченим злоч