Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
які в 1991р. припадало 60% товарообігу, позбавив Словенію традиційного ринку збуту і дешевих джерел сировини. Як наслідок, у 1992р. ВВП скоротився порівняно з 1989р. на 20%, середня заробітна плата знизилася втричі, кількість безробітних досягла 103 тис. (12%). На тлі економічного спаду стався розкол однієї з провідних партій урядової коаліції Словенського демократичного союзу. На його основі утворилися лівоцентристська Ліберально-демократична партія і Народна партія консервативного напрямку.
Після розпаду правлячої коаліції в травні 1992р. був утворений новий кабінет міністрів на чолі з лідером ліберальних демократів Я.Дрновшеком. Цей уряд узяв курс на зближення з Європою, розпочав проведення із широкомасштабної економічної реформи. Стрижнем її стали приватизація, структурна перебудова, реформа банківської системи, пристосування законодавства країни до умов європейської торгівлі. Стартові позиції для проведення реформ у держави були непогані.
Словенія була найбільш розвиненою з усіх республік колишньої СФРЮ на неї припадало 17% ВВП і ЗО% експорту у валюті. Зовнішній борг становив 1,9 млрд. дол. (1991) і, на відміну від інших країн Центрально-Східної Європи, не тиснув важким тягарем на економіку. Все це стимулювало структурну перебудову економіки, де ставку зробили на конкурентоспроможні галузі, туризм і сферу послуг. У листопаді 1991р. була узаконена денаціоналізація, колишнім власникам поверталося конфісковане раніше майно. У листопаді 1992р. розпочалася загальна приватизація.
У грудні 1992р. відбулися перші вільні президентські та парламентські вибори. Президентом знову став М.Кучан (63,8%). На виборах депутатів Скупщини, де брали участь 25 політичних партій і обєднань, більшість віддали перевагу лівоцентристськіи Ліберально-демократичній партії (25,7% і 25 мандатів). Християнські демократи набрали близько 15%, Обєднання лівих сил 13%, Народна партія 10,2% голосів. Таким чином, вибори не змінили розстановки політичних сил.
Коаліційний уряд Я.Дрновшека, не вдаючись до авторитарних методів правління і шокової терапії, за короткий час домігся політичної та економічної стабілізації. Продовжували відбуватися позитивні зрушення в економіці, вдалося зменшити інфляцію, підвищити реальні доходи населення. У 1995р. обсяг торгівлі з країнами ЄС сягнув 14 млрд дол. Подолавши економічну кризу, Словенія, єдина з посттоталітарних держав Центрально-Східної Європи, досягла в середині 90-х років XX ст. рівня 10 тис. дол. ВВП на душу населення.
За законом про політичні партії (1994), їх кількість зменшилася вчетверо (з 76 у 1991р. до 19 у 1995р.). Як наслідок, у парламентських виборах 1996р. брало участь 17 політичних сил. Найбільшу підтримку виборців одержали Ліберально-демократична (27% і 25 мандатів) і Народна (19,5% і 19 мандатів) партії. їх представники й сформували коаліційний уряд на чолі а Я.Дрновшеком. Парламентськими стали також Соціал-демократична партія (16,1%), християнські демократи (9,6%) й обєднаний список соціал-демократів (9%). Президентські вибори 1997р. втретє принесли перемогу М.Кучану (56%). У квітні 2000р. урядову коаліцію покинула Народна партія, чим спричинила урядову кризу. Тоді ж Я.Дрновшек подав у відставку. Була утворена правоцентристська коаліція Словенія (Народна, Християнсько-демократична і Соціал-демократична партії), яка сформувала перехідний уряд Андрея Баюка.
Треті парламентські вибори (жовтень, 2000р.) зафіксували високу громадську активність: голосувало більше 70%. 4% барєр подолали 8 політичних сил: Ліберально-демократична партія (36% і 34 мандати), Соціал-демократична партія (15,8% і 14 мандатів), Обєднаний список соціал-демократів (12% і 11 мандатів), Народна партія (9 мандатів), обєднання Нова Словенія Християнська народна партія, Молода Словенія, Національна партія, Демократична партія пенсіонерів (4 мандати). При фактичній підтримці двох депутатів від італійської та угорської меншин (ці мандати вони мають за конституційною квотою) лівоцентристська коаліція отримала 60 місць з 90. Головою Парламенту став лідер Обєднаного списку соціал-демократів Борут Пахор. Урядову коаліцію сформували представники Ліберально-демократичної, Народної і Демократичної (пенсіонерів) партій, а премєр-міністром знову став Я.Дрновшек. Завдяки значній перевазі сил Ліберально-демократичній партії та її союзникам вдалося продовжити проведення достатньо стабільного внутрішньополітичного курсу.
Восени 2002р. відбулися чергові вибори президента, представницьких органів місцевої влади і глав місцевих адміністрацій, членів Державної ради (дорадчого органу), проведена реорганізація уряду. М.Кучан, який відбув два терміни на посаді глави держави, не висував свою кандидатуру. Перший тур не дав позитивних результатів. Другий тур відбувся 1 грудня 2002р. і приніс перемогу Я.Дрновшеку (56,4%), політику прозахідної орієнтації. Кабінет міністрів очолив Антон Роп, який зайняв посаду голови Ліберально-демократичної партії.
Помітною подією у суспільно-політичному житті Словенії були вибори до парламенту ЄС (1013 червня 2004р.), в якому депутатські мандати закріпили за собою такі лівоцентристські партії: Ліберально-демократична (2) й Обєднана соціал-демократична (1) та правоцентристські Нова Словенія Християнська народна (2) і Демократична (2).
Євровибори виявили також нову розстановку політичних сил, які закріпили свої позиції під час парламентських виборів 3 жовтня 2004р. Однак громадянська активність на цей раз впала (60,5%). Найбільше голосів набрали права Словенська демократична партія (29,1% і 29 м?/p>