Політична історія Галицько-Волинського князівства
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?пили Переяслав, зруйнували й спалили його. Така ж сама доля спіткала Чернігів. Від нього нападники повернули на Київ. Проте Менгу-хан не наважився штурмувати це місто, в якому стояла сильна залога на чолі з воєводою Дмитром, і, знищивши навколишні села, пішов на зєднання з головними силами Батия.
Восени 1240 р. мопголо-татари многом множеством сили своей знову підступили до Киева й облягли його. Понад 10 тижнів тривав штурм. Зрештою впала остання твердиня киян град Володимирів. Вороги вдерлися в київський дитинець. Останні захисники трималися в Десятинній церкві. Від ударів пороків стіни храму завалилися. Всі, хто там був, загинули. 6 грудня 1240 р. монголо-татари остаточно захопили верхнє місто (княжий город) і повністю зруйнували його, а людей, за словами суздальського літописця, от мала до велика все убиша мечем.
Здобувши Київ, кочовики рушили на Галицько-Волинську землю. Долаючи відчайдушний опір русичів, вопи взяли н зруйнували міста Волині Камянець, Ізяслав, Колодяжин, Луцьк, Володимир, а жителів хан Батий взя и копьем и избил не шадя. Під Галичем орди зєдналися, після триденної облоги оволоділи містом і знищили його.
У 1241 р, ординці вийшли на західні рубежі Русі та вдерлися на територію Чехії, Польщі, Угорщини. Наразившись па рішучу відсіч, знесилені війська Батия у 1242 р. повернули на схід. У пониззі Волги монголо-татарські феодали заснували державу Золоту Орду (столиця м. Сарай), під владу якої потрапили народи Русі, Хорезму, Північного Кавказу, Поволжя.
Культура періоду феодальної роздробленості. Культура руських земель періоду феодальної роздробленості розвивалася на спільній основі багатої культури давньоруської народності. Нові політичні та економічні умови справили певний вплив па її розвиток. Незважаючи на усобиці й напади половців, відбувалося неухильне піднесення давньоруської культури. Вона дедалі більше демократизувалася, оскільки до культурного життя залучалися ширші суспільні верстви, нові землі та міста. Писемність, наприклад, уже не була привілеєм лише феодальної верхівки, вона ставала звичайним явищем і в середовищі городян.
На тлі загального розвитку давньоруської культури виявлялися певні локальні відмінності. Поряд із старими культурними центрами Києвом, Новгородом, Черніговом підносяться нові Володимир-на-КлязьмІ, Галич, Полоцьк та їй. Культура кожної землі набуває своєрідних рис, які відбилися в літературі, архітектурі, живопису. Високорозвинута культура Русі XIIХНІ ст. мала значний вплив на культури інших словянських і несловянських народів Європи.
Народна творчість, просякнута давніми реалістичними традиціями, зміцнювала свої позиції у феодальній культурі Русі, чому сприяв розвиток продуктивних сил країни. В усіх землях спостерігався вплив фольклору на літературу, деревяного будівництва на камяну архітектуру тощо. Загострювалася боротьба передових і реакційних тенденцій в культурному житті, що виражалося, зокрема, в боротьбі обєднавчих, патріотичних ідей проти ідей князівсько-удільного роздроблення.
Дальшого розвитку в період феодальної роздробленості набула давньоруська література. Вона, як і до цього, зберігала загальиоруський характер і відбивала, насамперед, ідеологію класу феодалів. Значна частина літературних творів присвячувалася церковно-богословській тематиці.
Літописці творили як у Києві, так і в окремих землях. Провідним центром літописання в XII першій половині XIII ст. залишався Печерський монастир осередок консолідації патріотичних сил на Русі. Звідси вийшли видатні літописці Никон, Нестор автор загальновідомого твору Повесть временных лет, в якому проводиться ідея єдності Руської землі. У Видубецькому монастирі в Києві був створений Київський літопис, що охоплює події від 1111 до 1200 р. Автори цього твору описують діяльність князів, зокрема Володимира Мономаха та його синів, походи проти половців, закликають до єднання Русі.
Літописи складалися також в інших великих центрах Русі Володимирі-на-Клязьмі, Новгороді, в Галичині, па Волині.
Виникли й суто літературні, художні твори, в яких втілилися риси усної народної творчості. В Галичі за князювання Романа Мстиславича творив премудрий книжник Тимофій (родом з Києва) автор оповіді про останні роки життя Романа та початок діяльності його сина Данила (приблизно до 1211 р.). Письменник змалював яскравий образ Романа як видатного державного діяча, котрий гідно наслідував предка свого Мономаха....
Найславетнішим зразком давньоруської літератури XII ст. є Слово о полку Ігоревім (створене, ймовірно, у Києві). Своєрідним літературним твором є Києво-Печерський патерик, складений наприкінці XII на початку XIII ст. До збірника увійшли житія святих, повчання, різні оповіді (Про зодчих, Про живописців) тощо. Боротьба проти половців і монголо-татар відображена в билинах, а також у повістях, вміщених у літописах (наприклад, про поразку руських військ на Кал ці).
У другій половині XII першій половині XIII ст. тривав розвиток архітектури, художнього ремесла, живопису Давньої Русі. В окремих землях головні міста забудовуються оборонними та культовими спорудами, нерідко виконаними у традиціях місцевої народної архітектури. їх спорудженнями керували досвідчені будівничі. Літопис повідомляє, наприклад, що міські укріплення на Волині зводив мужъ хитрый Олекса.
На Подніпровї розвивалися й взаємозбагачувалися повязані єдин