Політекономія як суспільно-економічна наука
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?валися у першу чергу проблем торгівлі. Цей напрямок економічної думки згодом (у XVIII ст.) одержав назву меркантилізм (від іт. mercante купець, торговець). Розрізняють ранній (кінець XVXVI ст.) і пізній (кінець XVIXVII ст.) меркантилізм. Ранній меркантилізм називають ще монетарним, його представники виступали за заборону вивезення золотих грошей з країни, за сувору державну митну політику, а пізній меркантилізм так званим торговим або балансовим. Ідеологи цього напрямку вважали, що гроші, вивезені з країни, дадуть змогу на зовнішньому ринку заробити торгівлею більше грошей і держава стежитиме не за тим, щоб не вивоз золото та срібло з країни, а за тим, щоб ввоз більше, ніж було вивезено. Спільні риси раннього і пізнього меркантилізму: а) основна сфера дослідження торгівля, обіг; б) основною формою існування багатства вважається золото і срібло; в) конкуренція вважається шкідливою; г) необхідне втручання держави в економічне життя, зокрема проведення політики протекціонізму: захисту вітчизняного ринку і вітчизняних купців; д) приділяється певна увага ремісництву. З меркантилізмом повязане виникнення назви науки політична економія. У 1615р. Антуан де Монкретьєн видав Трактат політичної економії, в якому пропонує королю Франції проводити економічну політику заохочення торгівлі, доводить, що остання є головною ціллю виробництва, тому що недостатньо виробити продукт, а його потрібно ще продати. Найвидатніші представники меркантилізму: Томас Мен, Уільям Стаффорд (Англія), Б. Даванзатті, Г. Скаруффі (Італія).
Згодом основна увага дослідження переноситься зі сфери обігу у сферу виробництва. Вперше обєктом вивчення сферу виробництва зроб французькі економісти, які назвали себе фізіократами (від фр. physiocrates, гр. physis природа, cratos влада). Очолив цей напрямок Франсуа Кене. Фізіократи запровад поняття чистого продукту (ціна виробленого продукту за відрахуванням витрат виробництва). Вони вважали, що саме чистий продукт визначає приріст народного багатства (що в цілому правильно). Але, на думку фізіократів, чистий продукт створюється тільки землею, тобто в сільському господарстві. Продуктивною, відповідно, визнається лише сільськогосподарська праця, а землероби продуктивним класом. Будь-яка інша праця, на думку Кене, не продуктивна, і відповідно представники всіх інших видів діяльності утворюють безплідний клас. Окремо виділяється ще клас землевласників. Земля, на їхню думку, є найбільшою цінністю.
Основні ідеї, що обєднували школу фізіократів: а) держава не повинна втручатися в економіку; б) продуктивною є тільки сільськогосподарська праця; в) необхідність введення єдиного земельного податку.
Особливою заслугою Ф.Кене є створення Економічної таблиці (1758р.) першої схеми процесу суспільного відтворення, де економіка вперше розглядалася як круговий потік продуктів і доходів.
Особливий вплив на розвиток світової економічної думки мала англійська класична політична економія. Найвидатнішим представником цього напрямку був Адам Сміт (17231790). Його Дослідження про природу і причини багатства народів (1776р.) або Багатство народів, як цю книгу найчастіше називають зараз, є взірцем глибокого, прискіпливого та неупередженого аналізу. Дехто з сучасних дослідників вважає, що в цій книзі в зародку існують усі сучасні підходи до аналізу економіки. Основні напрямки дослідження у Сміта:
1. Поділ праці: а) універсальність (від операцій до професій і далі до класів та поділу країни на міста і села); б) ступені поділу праці, відкриває таке явище як технічний прогрес (саме поділ праці дає простір створенню машин).
2. Поняття цінності: а) корисність речі (цінність для споживання); б) мінова цінність (цінність у обміні). А. Сміт звертає увагу на процес обміну як економію праці (віддаючи продукти своєї праці, кожен ремісник натомість одержує те, що він робити не вміє і на виробництво чого йому довелося би затратити значно більше праці, ніж спеціалісту. Тобто в обміні кожен одержує більше, ніж віддає). До Сміта завжди прибуток в обміні однієї з сторін розглядався як збитки для іншої.
3. Ціна будь-якої речі, на думку А. Сміта, складається з трьох частин: плати за працю, земельної ренти та прибутку на капітал. Відповідно до джерел доходу суспільство поділяється на три класи: наймані робітники, землевласники та капіталісти-підприємці.
4. Вплив на економіку вільної конкуренції та монополії.
5. Стани економіки: зростання, спадання та застій.
6. Досліджував процес нагромадження капіталу та суспільного відтворення.
7. Захищаючи принципи природної свободи, А. Сміт визначає досить суттєві функції держави: а) забезпечувати таку діяльність, яка не можлива або не вигідна для приватного капіталу (освіта, звязок, транспорт тощо); б) підтримувати режим природної свободи (правовий та економічний захист свободи конкуренції); в) захист життя, свободи та власності громадян.
8. Формулює поняття невидимої руки, що спрямовує виробників, які мають на меті власні вигоди, піклуватися про потреби та інтереси суспільства. Тепер це називається система економічних законів
Найбільш відомим послідовником А. Сміта був Давид Рікардо (17721823). Він аналізував економічні процеси у період так званого промислового перевороту, коли був здійснений перехід від мануфактурного до великого машинного виробництва. Рікардо вважав, що джерелом вартості є тільки людська праця. Вчений приділив значну увагу проблемам грошей, зокрема паперови?/p>