Податковий контроль і його роль в управлінні державними фінансами
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
°ми податків. Перш за все, це стосується не тільки міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування, кількість яких швидко зростає, а також розширення можливостей укладення договорів з вітчизняними платниками. З прийняттям Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 p., № 2181-111, податковий орган при здійсненні контролю може запропоновувати платнику податковий компроміс, надавати йому на договірних засадах відстрочку та розстрочку і вдаватися до деяких інших заходів з метою впливу на платника. Все це, при відповідній організації, буде сприяти подальшому покращенню взаємовідносин між платником та податковим органом, а також фінансовому оздоровленню економіки в цілому.
В подальшому можливо використовувати внутрідержавні податкові угоди з платниками, які беруть на себе обовязки з фінансування загальнонаціональних інвестиційних та соціальних програм.
Все це досить суттєво впливає на ефективність державного регулювання економікою.
Податковий контроль як елемент керування процесом оподатковування є необхідною умовою існування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити звязок платників податків з органами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань оподатковування. Податковий контроль це завершальна стадія керування оподатковуванням, і одночасно один з елементів планування податкових доходів бюджету. Його двоїста природа зумовлена тим, що, з одного боку, він є формою реалізації контролюючої функції податків, а з іншого це примусові грошові відносини.
Податковий контроль внутрішньо властивий будь-якій державі. Саме він створює умови для виконання податками повною мірою своєї фіскальної функції формування грошових ресурсів держави . Разом з тим, розглядати контроль тільки як завершальний етап управлінської діяльності в сфері оподатковування означає зводити його винятково до порівняння фактичних результатів із установленими показниками. Такий підхід, що висвітлює тільки один бік розглянутого явища, не відповідає ні теоретичним основам оподатковування, ні сформованій практиці.
Теорія оподатковування доводить, що розробка ефективної податкової політики і виконання нею повною мірою своїх головних функцій неможливі у випадку, коли контроль буде обмежено лише проведенням перевірок платників податків і застосуванням санкцій до порушників. Без масової розяснювальної роботи, проведення профілактичних заходів, глибокого аналізу економічної ситуації та оперативного вживання необхідних запобіжних заходів, неможливо реалізувати великий регулюючий, стимулюючий і перерозподільний потенціал оподатковування. Здійснюючи податковий контроль, працівники державних органів виявляють відхилення параметрів дохідної частини бюджету від заданих умов, аналізують їх причини та визначають шляхи подальшого розвитку оподатковування.
Практика, у свою чергу, довела, що з метою забезпечення державної скарбниці податковими доходами необхідно враховувати економічні інтереси власників, надаючи їм можливість здійснювати розширене відтворення. Податковий контроль пронизує обидві площини такого функціонального призначення системи оподатковування, оскільки ні при формуванні доходів держави, ні при регулюванні руху фінансових (грошових) потоків по горизонталі (усередині галузей, підприємств і організацій) та вертикалі (у системі міжбюджетних відносин) неможливо досягти вагомих результатів без запровадження належного контролю. При цьому повне і своєчасне виконання платниками податків своїх обовязків неможливо забезпечити тільки лише за рахунок нагляду, примусових заходів і покарання.
Податковий контроль у якості складової частини державного управління економікою має певну специфіку практики застосування і цільову спрямованість, що відрізняє його від інших видів контролю. Він провадиться шляхом застосування науково обґрунтованих методів встановлення ступеня відповідності практики оподатковування положенням розробленої податкової політики. Інститут податкового контролю являє собою складовий елемент загальної структури контролюючих органів держави і разом з тим виступає як найважливіша ланка фінансового механізму в цілому.
Таким чином, під податковим контролем варто розуміти багатоаспектну міжгалузеву систему спостереження державних контролюючих органів за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою обєктивного забезпечення заданого рівня формування бюджету і встановлення її відповідно вимогам чинного законодавства.
Податкові контрольні дії охоплюють усю систему оподатковування, а також здійснюються в розрізі окремих податків, податкових груп, груп платників, територій тощо. Тобто, податковий контроль пронизує економіку по вертикалі і горизонталі, забезпечуючи фіскальні інтереси бюджету".
До обєкта податкового контролю належать: правильність обчислення податкового платежу, своєчасне і повне його перерахування, здійснення інших дій, безпосередньо повязаних із виконанням платником своїх податкових обовязків (постановка на облік в органах податкової служби, складення та подання податкової звітності тощо). Специфіка податкового контролю визначається особливостями руху грошових потоків від корпоративних та індивідуальних власників до скарбниці держави.
За часом здійснення розрізняю?/p>