Поведінка як джерело інформації в спілкуванні
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
ція. Забезпечення комфорту це, звичайно, позасуспільна і позаособистісна функція одягу. Природа змушувала людину захищатися від спеки, холоду тощо.
Однак завдяки сучасній технології люди, мабуть, могли б відмовитися від цієї функції одягу: в квартирах є центральне опалення і мякі меблі, то ж ми можемо спокійнісенько існувати в межах своїх квартир і голяка. Але те, що ми цього не робимо, підводить нас до другої основної функції одягу дотримання пристойності.
У різні епохи правила скромності були різними, але основний принцип залишався незмінним: чим більш пуританським було суспільство, тим ретельніше треба було ховати своє тіло. Прикладом крайності щодо цього може бути одяг жінки в деяких арабських країнах, де ховається не лише тіло, але і його обрис. У цих країнах жінка ніколи не зявлялися на людях без щільної вуалі, і тільки її чоловік знав, хто вона насправді красуня чи потвора.
Сьогодні важко навіть уявити, як далеко цивілізоване суспільство заходило у своїх вимогах дотримання пристойностей. Колись в Англії вважалося непристойним навіть вимовляти слово ноги, а ніжки роялів під час публічних концертів закривалися чохлами. Сходинки, якими спускалися з купальних кабін у море, завішувалися, щоб сторонні не могли бачити, як люди в купальних костюмах спускаються у воду і так було лише сто років тому.
Перейдемо до наступної функції одягу, а саме до демонстраційної. Заборона чоловікам зявлятися без краватки в дорогих ресторанах повязана не з тим, що без краватки вони оголюють адамове яблуко, а з тим, що краватка це показник певного соціального статусу. Як і багато інших елементів костюму, краватка виступає не як засіб створення комфорту чи як деталь, яка щось ховає, а як знак, що визначає належність її власника до чіткої соціальної групи. І ця найдавніша функція одягу зберігає свою значущість і в наші дні. Саме тому безбарвні, сугубо практичні туніки людей космічної ери, знайомі нам з другорозрядних науково-фантастичних книг і фільмів, так само малоймовірні, як і повернення людини до наготи. Тільки-но суспільство відмовляється від одного набору декоративних деталей одягу, на зміну йому приходить новий і подібна еволюція продовжуватиметься, ймовірно, доти, поки людина не перестане бути суспільною твариною: одяг занадто зручний засіб для демонстрації ситуації і поглядів її власника, тому чи навряд людина відмовиться від цієї її функції і перейде до нейтральної захисної оболонки.
У минулому демонстраційна функція одягу регламентувалася вкрай жорстоко. Наприклад, в Англії ХІVст. костюм визначався не смаком чи стилем, а законом. Більшу частину часу тодішній парламент присвячував визначенню правил одягу для кожного соціального класу.
Якщо людина надягала костюм, в який заведено було вбиратися людям, що перебували на вищому, ніж вона, щаблі ієрархії, то її штрафували, а незаконний одяг конфісковували. Однак цьому закону люди чинили опір із надзвичайною завзятістю: таким великим було бажання англійців демонструвати хоча б за допомогою костюма високий статус у суспільстві. Правила посилювалися, штрафи зростали але марнославство було непереможним.
Англія не була самотня в строгості. У Німеччині часів Відродження жінки, що порушували подібні правила, були зобовязані носити на шиї важкий деревяний комір. А в американських колоніях жінці заборонялося носити шовковий шарф, якщо її чоловік коштував менше тисячі доларів.
Усе це окремі приклади, взяті з безлічі подібних розпоряджень, що існували в ранні періоди історії людства. І для нас важливо звернути увагу на таке: люди прагнули завищити власний статус в суспільстві, надягаючи не свій костюм, а карали їх, по суті, не за цей костюм, а за спробу з його допомогою завищити свій статус. У нашому повсякденному житті носіння одягу вже не обмежено такими твердими правилами; проте майор, наприклад, не має права носити форму полковника, та й інші види офіційного костюма регулюються настільки ж жорстко, як і за давніх часів.
Може здатися, що сучасний розпад системи костюмних законів привів до декоративного хаосу, але це зовсім не так. Суспільство замість того, щоб прийти до повної свободи у виборі одягу, виробило власні обмеження. Спочатку юридичні закони змінилися законами етикету, сформульованими, мабуть, не менш ретельно, ніж кримінальний кодекс. Потім, зі знищенням твердої суспільної структури, посібники з етикету костюма зникли. Але самі правила не самоусунулися вони просто пішли в підпілля, ставши неписаними і навіть невимовними вголос. Коли британського лорда запитали, чи є переваги в його суспільному становищі, він відповів: Є тільки одна перевага я не повинен одягатися так само скажено ретельно, як мої слуги.
Утім, святе місце порожнім не буває: демонстрація свого високого становища в суспільстві знайшла нові форми. Так, наприклад, у ХVIII ст. такою формою став... спорт. Високошляхетні чоловіки займалися високошляхетними видами спорту. І для їзди верхи англійські сільські джентльмени надягали для зручності фраки й циліндри саме цей одяг став асоціюватися з дозвіллям і можливістю не працювати. Шляхетний спортивний костюм за допомогою молодих модників перетворився в повсякденний костюм вищого світу, а пізніше, у середині ХІХ ст., став звичайним костюмом більшої частини суспільства.
Але повсякденність даного костюма позбавила його ознак високого статусу, і в пошуках авангардних ідей модники п?/p>