Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
ступінь; витрати на зарплату, тощо.
Вихідні параметри: тривалість виконаних робіт ( тривалість фаз ЖЦІ і всього циклу); рівень, якість продукції, послуг, проектів; витрати на виконання робіт; обсяг виконаних робіт; звільнення і переміщення співробітників, тощо.
Інтегральні показники: продуктивність праці, витрати на 1 гривню, тощо.
Ресурсні параметри: кваліфікація; співробітництво; лояльність фірмі; навички і досвід; середній вік колективу, тощо.
Функціональні параметри: рівень професійно-кваліфікаційного розподілу праці, спеціалізації і сумісництва; облік особистих характеристик співробітників, керівників і інші.
Для вимірювання інноваційного потенціалу розробляються спеціальні опитування і анкети різного ступеня деталізації параметрів. Іноді використовують пятибальну систему оцінок. Зміст оцінок:
5 дуже добрий стан, повністю задовольняє нормативній моделі досягнення інноваційної цілі класифікується як дуже добра сторона інноваційного потенціалу;
4 добрий стан, задовольняє нормативній моделі, не потребує змін сильна сторона;
3 середній стан, потребує деяких обмежених змін, щоб довести до вимог нормативної моделі;
2 поганий стан, потребує суттєвих змін класифікується як слабка сторона інноваційного потенціалу;
1 дуже поганий стан, потребує радикальних перетворень дуже слабка сторона.
3. Типи інноваційної стратегії
Вибір стратегії є запорукою успіху інноваційної діяльності. Слово “стратегія” пішло від грецького strategos і означає “мистецтво генерала” або “мистецтво розгортання військ в бою”. В теорії та практиці сучасного управління стратегія визначається як:
- набір правил, якими керується підприємство при прийнятті управлінських рішень;
- принципові, середні та довгострокові рішення, що дають орієнтири та направлення окремих заходів господарської діяльності на досягнення поставлених цілей;
- загальний комплексний план, що призначений для забезпечення приведення місії та цілей фірми в життя.
Стратегія це взаємоповязаний комплекс дій з метою покращення життєздатності і економічної могутності підприємства (фірми) по відношенню до конкурентів.
За своєю сутністю будь-які стратегічні заходи, що починаються підприємством, мають інноваційний характер, оскільки вони так чи інакше ґрунтуються на нововведеннях у їх економічному, виробничому або збутовому потенціалах.
Інноваційна стратегія один з засобів досягнення цілей організації (корпорації, фірми), які відрізняються від інших засобів своєю новизною, перш за все для даної організації, і, можливо, для ринка, споживачів.
Стратегія нововведень або інноваційна політика передбачає обєднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень та спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. Інноваційна політика фірми орієнтується на досягнення майбутніх результатів через інноваційний процес. Стратегії взагалі, і інноваційні в тому числі, направлені на розвиток і використання потенціалу організації і розглядаються як реакція на зміни зовнішнього середовища. Чисельність інноваційних стратегій обумовлюється складом компонентів внутрішнього середовища підприємства.
Таким чином, відносно внутрішнього середовища інноваційні стратегії поділяються на декілька крупних груп:
- продуктові (портфельні, підприємницькі або бізнес-стратегії, які направлені на створення і реалізацію нових виробів, технологій і послуг);
- функціональні (науково-технічні, виробничі, маркетингові, сервісні);
- ресурсні (фінансові, трудові, інформаційні, матеріально-технічні);
- організаційно-управлінські (технології, структури, методи, системи управління).
Загальні завдання інноваційної політики полягають у тому щоб відповісти на питання:
Якими продуктами і на яких ринках повинно розвивати свою активність підприємство в перспективі? З огляду на обмеження з боку зовнішнього середовища.
За допомогою яких нововведень, якими методами (проекти, програми) будуть досягненні стратегічні цілі?
У яких масштабах і з яких джерел відбудеться виділення ресурсів під стратегічні цілі?
У рамках яких організаційних форм (традиційна лінійно-масштабна, матрична або проектна, СГО або центри керівництва кожною метою) здійснюється інноваційний процес на підприємстві?
За допомогою якого стилю управління, з яким складом співробітників і за допомогою якого інструментарію буде досягнута мета?
Стратегічне управління інноваціями вирішує питання планування і реалізації інноваційних проектів, які розраховані на значний якісний скачок в підприємництві, виробництві або соціальному середовищу підприємства. В широкому змісті це процес передбачення глобальних змін в економічній ситуації і пошуку крупно масштабних рішень, які забезпечують виживання і стійкий розвиток підприємства.
В інноваційному менеджменті розрізняють:
Базові стратегії модель поведінки підприємства в тій або іншій ринковій ситуації ( стратегія вибору ринків, стратегія конкуренції на обраному ринку, досягнення переваги в конкуренції на основі лідерства в якості продукції, лідерство в цінах, ринкова спеціалізація, тощо. Базові стратегії розвитку поділяються на такі групи: 1.стратегії інтенсивного розвитку; 2.стратегії інтеграційного розвитку; 3.стратегії диверсифікаційного розвитку; 4.стратегії скорочення. Вони виражають загальноприйняті направлення розвитку конкурентн?/p>