Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
иду науково-промислових центрів.
Завдяки високому ризику виникають ризикові організаційні форми інвесторів у вигляді венчурних фондів і венчурних організацій.
Державні програми особливої важливості, що потребують великих ресурсів і розраховані на тривалий термін, спричиняють створення наукових і технологічних парків, технополісів.
Розвиток міжнародних науково-технічних і торгових відносин повязаний із глобалізацією ринку багатьох продуктів, інтернаціональним розподілом праці і створення різних альянсів і сумісних підприємств.
Керівники компаній виходять із того, що для досягнення комерційного успіху потрібна велика кількість новаторських ідей досліджень, пропозицій по покращенню якості, дизайну, зниженню собівартості тощо.
Останньою ланкою в проведенні інноваційної політики виступає інтеграція зусиль персоналу в корпорації залучення широкого кола співробітників до рішення питань підвищення ефективності і якості роботи.
2. Інноваційний потенціал та його оцінка
Розробка стратегії починається з формулювання загальної цілі організації, що повинна бути зрозуміла будь-якій людині. Постановка цілі відіграє важливу роль у звязках фірми із зовнішнім середовищем, ринком, споживачем.
Загальна ціль організації повинна враховувати:
основний напрямок діяльності фірми;
робочі принципи в зовнішнім середовищі (принципи торгівлі; відносини до споживача; ведення ділових звязків);
культуру організації, її традиції, робочий клімат.
Після постановки загальної цілі здійснюється другий етап стратегічного планування конкретизація цілей.
Щоб ціль могла бути досягнута, при її постановці, повинні бути враховані наступні вимоги:
чітке і конкретне формулювання цілі, виражене в конкретних вимірниках (грошових, натуральних, трудових);
кожна ціль повинна бути обмежена в часі, заданий термін її досягнення (наприклад, налагодити серійний випуск нової моделі мясорубки до кінця третього кварталу).
цілі можуть бути довгостроковими (до 10 років), середньостроковими (до 5 років) і короткостроковими (до 1 року). Цілі уточнюються з урахуванням змін обстановки і результатів контролю;
цілі повинні бути досяжними в принципі;
цілі не повинні заперечувати один одного.
Для досягнення цілі організації виробляється інноваційна стратегія, реалізація якої потребує цільового управління інновацією,, тобто формулювання інноваційної цілі.
Потрібно розрізняти формулювання цілі і стратегії. Перші визначаються, як вектори розвитку, а другі направлення дій (тобто направлення використання ресурсів) за даним вектором і способи підготовки і використання ресурсів. Однак стратегія є засіб досягнення цілі більш високого рівня управління. Реалізація стратегії потребує її формулювання як цілі.
Інноваційний потенціал організації це міра її готовності виконати задачі, які забезпечують досягнення поставленої інноваційної цілі, тобто міра готовності до реалізації інноваційного проекту або програми інноваційних перетворень і впровадження інновації. Від стану інноваційного потенціалу залежить вибір і реалізація інноваційної стратегії, тому його оцінка це необхідна поточна операція.
Розвиток інноваційного потенціалу організації як цілісної системи може здійснюватись тільки через розвиток внутрішніх компонентів її середовища. Необхідним стає аналіз внутрішнього середовища організації. Внутрішнє середовище організації складається із елементів, що утворюють її виробничо-господарську систему. Елементи груповані в такі блоки:
продуктовий (проектний) блок направлення діяльності організації і їх результати у вигляді продуктів та послуг (проекти і програми);
функціональний блок (блок виробничих функцій і ділових процесів0 оператор перетворення ресурсів і управління в продукти і послуги в процесі трудової діяльності співробітників організації на всіх стадіях життєвого циклу виробів, що включають НДДКР, виробництво, реалізацію і споживання;
ресурсний блок комплекс матеріально-технічних, трудових, інформаційних і фінансових ресурсів підприємства;
організаційний блок організаційна структура, технологія процесів п за всіма функціями і проектами, організаційна культура;
блок управління загальне керівництво організацією, система управління і стиль управління.
Оцінка інноваційного потенціалу можуть проводитись за двома підходами:
оцінка готовності організації до реалізації одного нового проекту;
інтегральна оцінка поточного стану організації відносно всіх або групи проектів, що вже реалізувались.
Оцінка інноваційного потенціалу проводиться за схемою: ресурс(Р)- функція(Ф) проект(П). Під проектом або програмою розуміють випуск або реалізація нового продукту (послуги0, направлення діяльності.
Внутрішній стан системи описується структурними параметрами , які в свою чергу поділяються на ресурсні і функціональні. Ресурсні структурні параметри характеризують знос (фізичний і моральний), старіння, залишкову потужність, запас ресурсів і організаційних засобів (технології, методів, організаційної структури). Функціональні структурні параметри характеризують раціональність, ефективність функціонування системи по відношенню до використаних ресурсів, використання організаційного потенціалу, керованому впливу.
Наприклад.
Елемент(блок) Кадри.
Вхідні параметри: чисельність; кількість спеціалістів, що мають вчений