Передумови виникнення та розвитку багатонаціональних підприємств
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?кації активів, пережитих європейськими фірмами. Європейські компанії не мали можливості задовольнити потреби у необхідних для післявоєнної відбудови товарах, що, у свою чергу, гарантувало американським фірмам високо прибутковий ринок, сприяло їх розвитку, а також стимулювало до випробування та впровадження нових технологій виробництв Таким чином, американські компанії знаходилися у винятковому положенні для розширення на зовнішній ринок через експорт та інвестиції.
Стимулом для швидкого поширення американських ПІІ послужило декілька факторів. По-перше, прийняття у 1948 році Плану Маршалла з реконструкції зруйнованої війною європейської економіки відкрило нові можливості для прямого інвестування американськими фірмами. По-друге, становлення нової міжнародної фінансової та торгової системи, а саме створення Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, а також Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, зробило долар стандартною валютою міжнародних операцій. Крім того, нова система була націлена на поступову лібералізацію міжнародної економіки через ліквідацію тарифних барєрів в торгівлі. Усунення цих обмежень стало сприятливою умовою для створення комплексних виробництв у більш ніж одній країні, а зменшення витрат на переміщення матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції гарантувало їх успішність. По-третє, американські компанії, які здійснювали іноземні інвестиції, звільнялися від сплати податків з отриманого за кордоном прибутку
Деякі автори вважають, що важливим стимулом для американських ПІІ стало створення у 1957 році ЄЕС. Інші піддають цю думку сумніву і наголошують, що заснування ЄЕС сприяло розвитку спільного міжнародного виробництва в межах Співтовариства, але навряд чи стало вирішальним фактом для збільшенні ПІІ США.
Слід зазначити, що одним з пріоритетних завдань уряду США у повоєнний період стало знищення створених у довоєнний період міжнародних картелів Як наслідок така політика стала причиною екстратериторіальної дії антимонопольних законів США, які поширювалися на закордонні картелі, діяльність яких негативно відбивалася на американському ринку.
На початку 1950-х років відбувається процес відновлення міжнародної конкурентоспроможності європейських компаній. У цей час німецькі компанії починають викуповувати конфісковані закордонні заводи, поновлювати старі міжнародні комерційні звязки. Італія також стає джерелом ПІІ. Серйозний вплив на зовнішньому автомобільному ринку набула Франція, що сприяло збільшенню кількості її іноземних виробництв Все це стало передумовою для початку періоду відновлення міжнародної конкуренції. Він починається з 1960 року, коли зменшується загальна частка ПІІ США, а частка Німеччини, Японії та Швейцарії навпаки збільшується
Також 1960-ті роки ознаменувалися появою в числі основних іноземних інвесторів Японії, яка до 1959 року переживала повоєнну реконструкцію. Крім того, приплив інвестицій у країну значно обмежувався існуванням жорсткого державного валютного регулювання На початку 1960-х років японські компанії почали вкладати інвестиції в сусідні країни: Тайвань, Таїланд, Гонконг та Сінгапур. Обсяг японських ПІІ значно виріс після того, як на початку 1970-х років, з метою підвищення вартості єни, японський уряд лібералізував, а потім взагалі скасував обмеження на експорт капіталу Японські компанії не лише продовжували вкладати кошти у азіатські країни, що розвиваються, але й почали здійснювати значні інвестиції в промислово розвинені країни.
Крім підйому японських БНК, цей період характеризується зміною ролі США, які з основного інвестора перетворилися в основну приймаючу інвестиції країну. Основними причинами цього стали такі фактори, як перспективність американської економіки на фоні уповільнення світової економіки, швидке знецінення з 1985 року долару, що робило інвестування у США відносно дешевим, а також лібералізація американських фінансових ринків, що сприяло появі іноземних фірм у цьому секторі. Більш того, через обмеження імпорту в країну японських товарів, в США збільшилася присутність японських фірм.
Обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, знижується. До 1975 року цей спад пояснювався хвилею націоналізації, яка відбулася у 1960-початку 1970-х роках здебільшого в нафтовидобувній промисловості. Крім того, сувора економічна політика країн-імпортерів капіталу, перш за все держав латиноамериканського регіону, яка мала за мету захист платіжного балансу цих країн, припускала значні законодавчі обмеження ділової діяльності БНК. З іншого боку, починаючи з 1980-х років відбувається підйом БНК таких країн, що розвиваються, як Корея, Бразилія, Мексика та країн-експортерів нафти.
З кінця 1970-х років для БНК відкриваються нові ринки в КНР, колишньому Радянському Союзі, а також постсоціалістичних країнах Східної Європи. Як відомо, з початком "холодної війни" США та їх союзники ввели обмеження на торгівлю з країнами Східної Європи та СРСР [76, с. 4]. Крім того, держави Східного блоку в не були учасниками Бреттон-Вудської системи. Відособлена східна зона торгівлі об'єдналася навколо Ради економічної взаємодопомоги, яка була створена у 1949 році. Членами РЕВ були Радянський Союз, Чехословаччина, Східна Германія, Угорщина, Польща, Болгарія та Румунія, Монголія (приєдналася до організації у 1962 році) та Куба (приєдналася до організації у 1972 році). Югославія мала статус асоційованого члена. Ці країни здійснювали політику повної заборони П?/p>