Передумови виникнення та розвитку багатонаціональних підприємств
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ий ряд переваг, які сприяли їх активному поширенню в діловій практиці. Серед них можна назвати: легкість передачі прав власності, стабільність управління, можливість його здійснення через довірених осіб та інші.
З метою перешкоджання розповсюдженню акціонерних компаній в 1720 році англійським парламентом був прийнятий так званий Закон про мильні пузирі (Bubbles-Act). Він став першим загальним законодавчім актом, який безпосередньо стосувався акціонерних компанії. Цей закон визнавав злочинними промислові компанії, члени яких несуть обмежену майнову відповідальність і частки участі в яких можуть бути відчужені. Такі компанії визнавалися джерелом безпорядку і переслідувалися судом. Для посилення значення Закону про мильні пузирі у 1734 році був прийнятий Закон Бернарда (Barnadds-Act), який мав за мету попередження спекулятивних біржових операцій. Хоча прийняті закони й загальмували розвиток акціонерних компаній, вони не змогли зупинити їх розповсюдження Перед англійським урядом повстала необхідність розробки законів, які б регулювали створення акціонерних компаній.
З 1824 по 1827 роки була прийнята ціла низка законів, якими був відмінений Закон про мильні пузирі, спрощені умови набуття корпоративних прав, що полегшило заснування акціонерних компаній, а також введена досить складна система їх реєстрації. Але прийняття цих актів не дало позитивних результатів і процес розробки законодавства з регулювання акціонерних компаній було продовжено. В 1834 році англійській парламент уповноважив монарха надавати компаніям "письмовий патент" на привілей порушувати справу у суді та бути переслідуваними судом через державних обвинувачів. Хоча закон 1834 року формально не легалізував акціонерні компанії, зважаючи на те, що іноді право переслідувати та бути переслідуваним у суді є достатнім для визнання юридичної особи, письмовий патент, по-суті, став тим самим, що й декрет про заснування корпорації. У 1844, 1845 та 1847 роках були прийняті закони, які вводили систему реєстрації акціонерних компаній, створених без спеціального парламентського акту. Для здійснення такої реєстрації при торгівельній палаті була заснована спеціальна установа (Joint Stock Companies Registration Office) та створена посада регістратора акціонерних компаній.
В період між 1855-1858 роками в цій галузі з'явилися нові законодавчі акти. Першим та основним з них став Закон про обмежену відповідальність (Limited Liability Act) 1855 року, який дозволив створювати компанії з обмеженою відповідальністю. Прийняті далі закони остаточно узаконили та закріпили за акціонерною формою компанії її головну перевагу, а саме обмежену відповідальність учасників за борги компанії.
У англійському напрямку розвивалося законодавство, що регулювало створення корпорацій і в Сполучених Штатах Америки. Спочатку практика інкорпорування через простий акт реєстрації виникла у звязку з заснуванням компаній, призначених для строго визначених видів діяльності. Так, у штаті Масачусетс, ще у 1798 році був прийнятий закон про інкорпорування водопровідних компаній, у 1811 році у штаті Нью-Йорк - про інкорпорування текстильних компаній. У цей самий час отримали поширення закони про ultra vires, тобто закони про заборону такої діяльності корпорації, яка не передбачена її статутом. Але після 1837 року законодавчі збори штатів починають приймати загальні закони про корпорації, які дозволяли компаніям набувати цей статус без спеціального рішення законодавчого органу Виняток становили лише компанії, які мали право примусового викупу земель, монополії та банки.
Через те, що закони про корпорації не відповідали умовам тогодення, починаючи з 1888 року відбувалася інтенсивна консолідація фірм, які набували форму трестів. З метою удосконалення законодавства, деякі з штатів, першим з яких став Нью-Джерсі, вводили норми, які надавали корпораціям право володіти акціями компаній, що утворюють трест, тобто створювати холдингові компанії. Крім того, у 1891 році в Нью-Джерсі був прийнятий закон, який надавав корпораціям право здійснювати операції у кількох штатах одночасно. Згодом подібні закони були прийняті й у інших штатах.
Система законодавства Франції та Німеччині також пішла шляхом закріплення організаційних форм групової власності на підприємства. У Франції перші джерела законодавства, які торкалися акціонерної справи, з'явилися у ХVІІ ст., а 24 липня 1867 року був прийнятий закон про акціонерні компанії, якій діє у Франції до теперішнього часу.
У Німеччині перші законодавчі акти, які тою чи іншою мірою стосувалися акціонерних компаній, з'явилися лише у ХІХ ст. Уперше така форма організації зустрічається в гамбурзькому законі 1835 року та в прусському законі про залізничні підприємства 1838 року. Закон, якій безпосередньо регулював порядок створення акціонерних компаній, був виданий в Пруссії у 1843 р. Після цього відбувається подальша розробка законодавства з регулювання процесу створення та діяльності акціонерних компаній і в 1870 році приймається новий загальний закон про акціонерні компанії та акціонерні товариства, який й досі має юридичну силу.
Серед правових умов, які стали стимулом для розвитку БНК також слід відзначити роль патентного права. Так, наприклад, з 1872 року в Канаді уперше власниками канадських патентів могли бути особи, що не є громадянами Канади. Це, у свою чергу, призвело до збільшення прямих інвестицій через філії американських компаній. Історія розвитку окремих фірм свідчить, що захист через патентне право відігравав важливу роль у стимулюванні