Передумови "Японського економічного дива"
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?х законів створювала основу для поліпшення умов праці й відпочинку працівників, підвищення їхніх доходів. Це позитивно відбилось на зростанні продуктивності праці, вдосконаленню виробництва, збільшування особистих заощаджень, що в свою чергу, сприяло підвищенню норми накопичення й розвитку виробництва.
За свідченням американського дослідника Е. Лінкольна, „в 50-х роках японці прийшли до взаємної згоди в бажанні швидкого економічного розвитку. Люди були готові багато працювати і переносити тяготи, повязані з відсутністю вложень в соціальну сферу, виходячи з припущення, що це є найкращим шляхом до майбутнього розквіту. Багато японців навіть ретроспективно не гадають, що вони понесли якусь особисту жертву; у них не було іншого реалістичного вибору, крім зусередженної праці і самовіддачі, якщо країна в цілому і кожний японець зокрема бажали досягнути розквіту”[24.105]
Четверта група реформ торкалася системи освіти ,рівень якої в Японії був традиційно високий. У відповідності до закону, прийнятого в 1947-му році, тривалість обовязкового й безкоштовного навчання збільшилася з 6-ти до 9-ти років, було введено спільне навчання дівчат та хлопців; управління шкільним навчанням децентралізовано, що привело до створення широкої мережі коледжів та інститутів для підготовки кадрів середньої ланки й підвищенню кваліфікації робітників. В подальшому завдання освіти пристосовувались до завдань соціально економічного розвитку. Високий рівень освіченості японців відіграв істотну роль в успіхах економіки. Вже в 50-ті 60-ті роки за рівнем освіти людей віком 25-34 роки Японія випередила всі розвинені країни Європи й відставала лише від США. Нині практично вся японська молодь закінчує 12-ти річку, понад третина продовжує навчання у вищих навчальних закладах. [9.298]
Пята група реформ стосувалася фінансів і грошового обігу. В 1949-му році була здійснена реформа податкової системи Японії, проект якої був розроблений групою американських експертів на чолі з Шоупом. Суть реформи полягала в збільшені податків з метою „подолання інфляції та стабілізації економіки”. Одночасно проходив перерозподіл податкового тягаря знижені податки на корпорації шляхом переоцінки вартості постійного капіталу, скасуванню податків на надприбуток за рахунок збільшення оподаткування трудящих. Таким чином були створенні сприятливі умови для швидкого накопичення капіталу і зростанню темпів економічного росту. [9.303]
Відтворення відбувались в умовах жорсткого державного контролю (системи державних ліцензій, фіксування цін і заробітної платні, раціонування торгівлі, регулювання діяльності кредитних інститутів тощо), але темпи зростання були не значними. Найбільшою загрозою була висока інфляція, викликана перш за все виплатою компенсацій за позиками воєнного часу та субсидіями, спрямованими у промисловість.
Програма економічної стабілізації була останньою з післявоєнних реформ, які лягли в основу подальшого поступового руху японської економіки. В наступні роки здійснювалось ще багато перетворень, але вони лише доповнили конструкцію, яка, спираючись на фундамент післявоєнних реформ, підняла Японію на рівень провідних в економічному плані країн.
На думку аналітиків, вдалому проведенню післявоєнних економічних перетворень у Японії стояла низка факторів.
Характерною рисою реформ було проведення їх у комплексі в усіх сферах життєдіяльності суспільства економічній, соціальній, політичній, культурній. Найповніше відображення політичні й соціальні аспекти реформ знайшли в новій конституції країни (1947 рік). [29.388]
Найважливіше значення для розвитку економіки мала відмова Японії від війни як засобу розвязання міжнародних конфліктів. Це зумовило низький рівень воєнних витрат (в межах 1 % ВНП), що надала можливість виробничого використання практично всіх наявних фінансових, матеріальних і людських резервів. У конституції Японії читаємо: „Відверто прямуючи до заснованого на справедливості й порядку міжнародного миру, японський народ назавжди відмовляється від війни як вираження суверенного права нації та від застосування чи загрози застосування сили як засобу врегулювання міжнародних суперечок. Для здійснення мети ніколи не будуть утримуватись сухопутні, морські та повітряні війська, а також інші військові сили. Право держави на ведення військових дій не буде визнаватися”. А в Договорі безпеки між Японією та США говорилося: „Японія надає, а США використовують після набуття чинності даним Договором права розміщувати наземні, повітряні й морські сили в Японії й поблизу неї”. Таким чином, для японських правлячих кіл така система являла собою „американську атомну парасольку” країни, а також означало політичну й економічну співпрацю із США в інтересах відновлення й розвитку японської економіки.
Успіху реформ сприяло також атмосфера, яка склалася навколо них, а також підтримка збоку населення. Японці підтримали уряд, взявши курс на відродження економіки. Вони підтримували жорсткі урядові заходи, наприклад заощадження вкладалися під низькі відсотки. До певної міри, заощадження були вимушеними, тому що люди побоювались за своє майбутнє в умовах стабільності, але вони робили цей крок, бо кожний хотів зробити свій внесок у відновлення економіки.
Значне місце серед передумов японського „економічного дива” посідає американська допомога. Багато фахівців, які досліджували економічний розвиток Японії після Другої світової війни, велику роль відводили США.