Педагогічні погляди Арістотеля
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
2. Політика
Книга VIII 1
1.Навряд чи хто сумніватиметься в тому, що законодавець повинен поставитися з винятковою увагою до виховання молоді, оскільки в тих державах, де цей предмет зневажають, сам державний устрій зазнає збитку. Адже для кожної форми державного устрою відповідне виховання предмет першої необхідності: кожна форма державного устрою відрізняється властивим їй характером, який звичайно і служить для збереження самого устрою і визначає його начало, як, наприклад, демократичний характер устрою - демократію, олігархічний - олігархію. І завжди найкращий характер державного устрою обумовлює і вищу його форму.
2.Далі, всі (природжені) здібності (людини), всяке практичне застосування їх для відповідної роботи потребують попереднього виховання і попереднього пристосування. Очевидно, все це необхідно і для прояву діяльності у дусі чесноти. А оскільки вся держава в її цілісності має на увазі одну кінцеву мету, то, зрозуміло: для всіх громадян потрібне тотожне виховання, і турбота про це виховання повинна бути турботою державною, а не справою приватної ініціативи. Зараз кожен турбується про виховання своїх дітей по-своєму, кожен і учить їх по-своєму, як йому надумається. На ділі ж те, що має на увазі загальний інтерес, повинно робитися спільно. Не слід, більше того, думати, ніби кожен громадянин - сам по собі; ні, всі громадяни належать державі, тому що кожний з них є частиною держави. А турбота про кожну частину, природно, повинна мати на увазі піклування про все ціле разом узяте.
- У цьому відношенні можна схвалити лакедемонян: вони дуже піклуються про виховання дітей, і це піклування носить у них загальнодержавний характер. Отже, зрозуміло: повинні існувати узаконення, що стосуються виховання, і останнє повинне бути загальним. Але не можна залишити без уваги і того, що взагалі являє собою виховання і як його потрібно організувати. В даний час із цього приводу існують різні точки зору: не всі згодні з тим, чи потрібно вести навчання молодих людей з ціллю виховати в них чесноти, чи ж вести це виховання так, щоб молоді люди могли досягти найбільшого щастя; не зясовано також і те, на що потрібно звертати при вихованні особливу увагу: чи на розвиток інтелектуальних здібностей, або на розвиток етичних якостей.
- Унаслідок такої нестійкості в поглядах на сучасного виховання, і обговорення повязаних з ним питань є сумбурним, і залишається абсолютно невиясненим: чи потрібно розвивати в дітях ті їх душевні властивості, які їм не стануть в нагоді в практичному житті, або ті, які мають на увазі чесноту, або, нарешті, ті, що ведуть до вищого абстрактного знання. Кожний із наведених тут поглядів має своїх захисників. Не дійшли також ніякої згоди і щодо того, що ж веде до чесноти. Оскільки далеко не всі цінують одну і ту ж чесноту, то логічний звідси висновок - розбіжність і в питанні, що стосується її застосування на практиці.
- Абсолютно очевидно, що з числа корисних (у житейському вжитку) предметів повинні вивчатися ті, які дійсно необхідні, але не всі без виключення. Оскільки всі заняття людей розділяються на такі, які пристойні для, вільнонароджених людей, і на такі, які властиві невільним, то, очевидно, з першого роду занять потрібно брати участь лише в тих, які не зроблять людину, яка займається ними, ремісником. Ремісничими ж потрібно вважати такі заняття, такі мистецтва і такі предмети навчання, які роблять фізичні, психічні та інтелектуальні сили вільнонароджених людей непридатними для застосування їх до чесноти і до повязаної з нею діяльності. Ось тому ми і називаємо ремісничими такі мистецтва і заняття, якими послабляються фізичні сили. Це ті роботи, які виконуються за плату; вони віднімають дозвілля для розвитку інтелектуальних сил людини і принижують їх.
- Із числа "вільних" наук вільнонародженій людині можна вивчати деякі тільки до певних меж; надмірне ж налягання на них, з тим щоб вивчити їх у всіх деталях, заподіює вказану вище шкоду. Велика різниця існує в тому, для якої мети кожен що-небудь робить або вивчає. Якщо це здійснюється в особистих інтересах, або на користь друзів, або, нарешті, на користь чесноти, то воно гідне вільно народженої людини; але робити таким самим чином на користь чужих часто може виявитися поведінкою, властивою найманцю і рабу. Поширені нині предмети навчання, як уже відмічено вище, мають подвійний характер.
- У даний час звичайними предметами навчання е: наступні чотири: і граматика, гімнастика, музика та іноді малювання. З них граматика і малювання вивчаються як предмети, що корисні в житейському вжитку і часто мають Практичне застосування; гімнастикою займаються тому, що вона сприяє розвитку мужності. Що стосується музики, то може, мабуть, виникнути сумнів у користі її вивчення, оскільки тепер, як правило, займаються музикою тільки заради задоволення. Але предки наші ввели музику в число загальноосвітніх предметів тому, що сама природа, як на це було вказано неодноразово, прагне доставити нам можливість не тільки правильно направляти нашу діяльність, але І чудово користуватися нашим дозвіллям. А останнє - ми знову підкреслюємо це - служить основним принципом всієї нашої діяльності.
- Якщо ж необхідні і діяльність і дозвілля, і дозвілля повинно значною мірою переважати над діяльністю, то виникає питання, чим дозвілля це потрібно заповнити. Звичайно, не грою ж, оскільки у такому разі вона неминуче виявилася (і кінцевою метою нашого життя. Якщо ж це неможливо, то іграм потрібно Швидше приділити