Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
працівників і авторів шкільних підручників. Державною програмою Вчитель передбачено першочергову підготовку і видання такої літератури всього понад 90 назв.
Невідємною складовою професійного становлення майбутньою педагога є практична підготовка. І це, до речі, вже стало обовязковою умовою підготовки вчителя в багатьох країнах Європи (в Англії педагогічна практика триває не менше року, у Німеччині також останній рік навчання повністю відводиться на практичну підготовку шляхом стажування студентів на посаді вчителя).
В Україні накопичено значний досвід неперервної навчальної і виробничої (педагогічної) практики майбутніх педагогів. Особлива увага надається цій формі підготовки у Вінницькому, Нізкинському, Полтавському, Уманському, Харківському, Тернопільському педагогічних університетах.
Водночас окремі вищі навчальні заклади, у тому числі й педагогічні, під приводом фінансово-економічних труднощів практичну підготовку взагалі звели до мінімуму, порушивши принципи ґї неперервності та послідовності. Звичайно, ця проблема вимагає вирішення. Практична підготовка має бути неперервною, починатися на молодших курсах (з З-4 семестру) і тривати впродовж усього навчання, послідовно ускладнюючись і наповнюючись новим змістом.
Види, тривалість та змістове наповнення практик повинні визначатися галузевими стандартами вищої педагогічної освіти, а отже, стати державною нормою. При цьому слід орієнтуватися на вивірений власний і зарубіжний досвід. А він переконує, що зазначені практики досягають своєї мети за умови їхньої сумарної тривалості не менше сорока тижнів (донедавна їхня сумарна тривалість становила 4852 тижні). При цьому важливо памятати, що підготовка бакалаврів і магістрів є завершеними циклами педагогічної освіти, а отже, постає питання щодо змістового наповнення практики та диференційованого визначення термінів її проведення.
Сьогодні одним із болючих питань вищої освіти є забезпечення практики відповідною базою для Гі проведення. Якщо ці труднощі можна якось пояснити стосовно технічної та інших напрямів вищої освіти, то для педагогічної освіти будь-які аргументи для виправдання відсутні. Не може не дивувати позиція тих місцевих органів управління освіти і науки, які самоусунулись від забезпечення студентів, завтрашніх педагогічних працівників, базою практики.
У системі педагогічної освіти важливе місце належить соціально-гуманітарній підготовці. Сучасний учитель має бути людиною високої культури, провідником ідей державотворення і демократичних змін, сповідувати загальнолюдські цінності. В останні роки сформовано перелік навчальних дисциплін, які зорієнтовані на здобуття знань у галузі історії, філософії, політології, соціології, економічної теорії, культурології та мови. Водночас треба відверто визнати, що зміст цих дисциплін не завжди адаптований до вимог підготовки фахівців певного професійного спрямування, у тому числі й педагогічного. Вивчення студентами педагогічних спеціальностей таких навчальних дисциплін, як філософія, політологія, економічна теорія, має проводитися з урахуванням специфіки освіти як галузі взагалі й кожної педагогічної спеціальності зокрема. А це передбачає визначення їх відповідного змісту.
В умовах глобалізаційних процесів, тенденцій зближення світових культур нових підходів вимагає поліпшення культурологічної підготовки студентської молоді загалом, а студентів педагогічних спеціальностей зокрема. Особливу увагу слід приділити підвищенню рівня мовної освіти майбутніх педагогів. Причому це стосується як української, так і іноземної мов.
Учитель, як ніхто інший, повинен досконало володіти усною і писемною українською мовою, яка на педагогічних спеціальностях має вивчатися в більших обсягах, ніж на інших, і з обовязковим запровадженням державної атестації.
З іноземної мови маємо досягти такого рівня освіченості вчителя, щоб його знання були достатніми для спілкування як для запозичення зарубіжних технологій навчання, так і для пропагування національних педагогічних надбань у світовому освітньому просторі.
Завдання педагогічної освіти це формування вчителя як фахівця і як людини високої культури, яка має особистий позитивний вплив на індивідуальність учня.
Однією зі складових системи педагогічної освіти є післядипломна освіта, основне завдання якої професійне вдосконалення працюючих педагогічних і науко-во-педагогічних працівників. Слід сказати, що в цьому напрямі вже зроблено чимало. Для вчителів, керівників шкіл, методичних служб районів та областей, з урахуванням переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст освіти, структуру і 12-річний термін навчання, організовано короткотермінові курси, семінари, конференції з питань законодавства про освіту, нового змісту середньої освіти.
Але в нинішніх умовах недостатньо обмежуватися лише централізовано організованими заходами. Треба ширше запроваджувати багатоваріантні програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які б обирав сам працівник, виходячи зі своїх професійних потреб.
Особливого розвитку має набути дистанційна педагогічна освіта як нова форма підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних працівників. Треба, щоб вона була доступною для кожного вчителя, з урахуванням того, що в нього створюються можливості користування мережею Інтернет.
Потрібно розмежовувати вимоги й тип організації підвищення кваліфікац