Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
?ти на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра відповідної спеціальності у класичному університеті.
Підготовку педагогічних працівників за напрямом Педагогічна освіта, або, за новою назвою Освіта, тобто фактично в педагогічних університетах можна вважати основною формою підготовки вчителів.
Проте, як відомо, кваліфікацію вчителя традиційно здобувають і в класичних університетах за фундаментальними спеціальностями (фізика, хімія, біологія та ін.) за умови відповідної психолого-педагогічної, методичної та практичної підготовки студентів. В умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу таку професійно-педагогічну підготовку студент може пройти і в іншому навчальному закладі, що, до речі, відповідає принципу мобільності, передбаченому Болонською декларацією.
Варто звернути увагу на те, що у нашій педагогічній освіті не повною мірою використовується така третя модель, як надання педагогічної освіти на базі вищої освіти непедагогічного профілю, хоча в умовах упровадження принципу неперервності освіти її питома вага мала б зростати. У багатьох країнах Європи досить поширена саме така модель. Але для її ефективного використання треба створити відповідне організаційне і методичне забезпечення, зокрема з використанням дистанційних форм навчання.
Отже, підготовку педагогічних працівників пропонується здійснювати за такими моделями:
педагогічні та класичні університети готують учителів та інших педагогічних працівників за напрямом Педагогічна освіта (Освіта);
класичні університети на фундаментальних спеціальностях забезпечують умови для професійно-педагогічної підготовки студентів, які мають намір здобути кваліфікацію вчителя;
педагогічна кваліфікація здобувається в системі післядипломної освіти (педагогічні університети, класичні університети, заклади післядипломної педагогічної освіти) на основі як базової, так і повної вищої освіти.
Сьогодні важливою і відповідальною залишається робота щодо внесення змін і доповнень до Державного класифікатора професій та кваліфікацій. Для вирішення цього завдання потрібно обєднати зусилля Міністерства освіти і науки. Міністерства праці та соціальної політики, провідних науковців університетів і АПК та фахівців-практиків.
Безперечно, це досить складна робота, але ґї потрібно розпочинати невідкладно.
У контексті цих змін розглянемо питання щодо реорганізації мережі вищих педагогічних навчальних закладів. Оскільки передбачається припинити підготовку педагогічних працівників освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, то відповідно пропонується педагогічні училища реорганізувати у педагогічні коледжі. Внаслідок цього одні з них стануть структурними підрозділами педагогічних або класичних університетів, іншим буде надано статус педагогічного коледжу з правами юридичної особи.
У цих коледжах підготовка фахівців здійснюватиметься насамперед за спеціальностями дошкільна освіта, початкова освіта, музичне, образотворче мистецтво, фізична культура, технології, професійна освіта.
Як свідчить аналіз, обсяг змісту професійної підготовки молодших спеціалістів і бакалаврів із зазначених спеціальностей суттєво не відрізняється. До речі, вихователів дошкільних закладів і вчителів початкових класів готували саме педагогічні училища та технікуми. І лише з кінця 60-х років минулого століття підготовку цієї категорії педагогічних працівників почали педінститути.
Безперечно, для становлення та утвердження зазначених навчальних закладів потрібен час. І тут певні зобовязання мають узяти на себе педагогічні й класичні університети. Ідеться насамперед про кадрове забезпечення коледжів.
Ще один аспект проблеми мережі вищих педагогічних навчальних закладів повязаний з реорганізацією педагогічних університетів у класичні. Донедавна в Україні було 30 педагогічних університетів та інститутів, а сьогодні їхня кількість зменшилася на третину. Щоправда, більшість із них продовжують якісну підготовку педагогічних працівників. Разом із тим, у деяких університетах, які виникли внаслідок реорганізації, втрачаються фундаментальні тенденції педагогічної освіти, а найголовніше зникають регіональні центри педагогічної науки. Це завдає шкоди інтересам освітянської галузі в регіонах.
При всій важливості організаційно-структурних змін у системі педагогічної освіти визначальним є її змістове наповнення, модернізація змісту відповідно до вимог часу, тенденцій суспільного розвитку, інноваційних процесів у науці, техніці, культурі.
І, як уже було зазначено, зміст підготовки педагогічних працівників зумовлюється змінами у змісті загальної середньої освіти, який сформовано на принципово нових засадах освітніх галузях: мова і література, суспільствознавство, математика, природознавство, технології, естетична культура, здоровя і фізична культура.
Зміни в змісті та структурі загальної середньої освіти мають глибинний характер і потребують розвязання проблем підготовки вчителя, який усвідомлює соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, вміє досягти нових педагогічних висот. Усе це вимагає перегляду традиційною змісту підготовки вчителя. Ідеться про розроблення нових теоретико-методологічних засад формування педагога нової генерації, здатного до реалізації освітньої політики як головної функції держави. Осн